У харківській художній галереї «Маестро» два тижні тривав повний аншлаг. Сюди йшли любителі живопису, ветерани Космосу, астрономи і метафізики, делегації школярів. Масштабні картини з виглядом на Всесвіт і «заглиблений» у морську пучину батик тут «давали» разом з бардівськими піснями про політ неспокійної душі за межі буденної рутини. І все це у виконанні художника, пісняра, гідронавта і косміста Ігоря Березюка. «На космічному кораблі під назвою Земля ми летимо фактично посеред безодні, — говорить Ігор, — і при цьому в якийсь нераціональний спосіб встигаємо пересваритися між собою за тарілку юшки. Технократичний і споживацький напрям розвитку нашої цивілізації призвів до того, що людина руйнує саму себе. І це в той час, коли у кожному з нас закладений глибокий космічний задум — максимально проявити себе у часі і просторі, наповнюючи Всесвіт власним інтелектом, чистими помислами, духовністю».
Нова художня виставка Ігоря Березюка — це спроба відірвати погляд від Землі заради подолання в собі приземлених інстинктів і виходу на інший рівень самопізнання. Його розсипи метеоритів, глибини космічних безодень, моделі Всесвіту, міжзоряні мандрівники — не вигадані, а побачені якимсь унікальним внутрішнім зором. «Беру у руки гітару, б’ю по струні — і відходжу, відлітаю, — каже він. — Духовнi подорожi — це така ж реальність, як небо, зірки, туман. Малюю Космос — і мене немає. Можна об’їздити увесь світ і при цьому залишитися нещасним. А можна відлюдником замурувати себе у печері — і вийти на такий рівень маршрутів, що багатьом навіть не снився».
Поява космічної тематики у власній творчості навчила фахового біолога Березюка бути філософом. Він переконаний, що світлі помисли і добрі наміри пов’язують людину з потоками, які беруть початок поза нею самою. Підключитися до них може кожен. Просто одного разу треба сказати собі: я — думка, я — вогонь, і свято в це повірити. Усвідомивши таку прописну істину, можна отримати зрештою навколо себе якісно нову реальність, в якій немає нічого неможливого.
Чисті думки та мрії породжують великі енергії для реалізації найнеймовірніших планів. Цю аксіому Ігор у власному житті підтверджував щонайменше двічі. Колись у дитинстві шалено мріяв «бути як легендарний Кусто» і таки став професійним дослідником морських глибин. Риби, схожі на інопланетян, що билися у скло його батискафа, на глибинах до 350 метрів перепливли до Ігоревого батику і яскравих живописних полотен. Потім він узяв у руки гітару і з власними піснями піднявся з підземного переходу метро до філармоній і театрів. Тепер у його репертуарі кілька сотень пісень чотирма мовами, які входять до репертуару багатьох вітчизняних радіостанцій.
Захоплення «космічним» живописом — це крок до реалізації чергової мрії. Причому знову неймовірної. «Невдовзі продам усі свої картини і полечу у Космос, — говорить майстер iз якоюсь дитячою безпосередністю. — Я хочу літати, реалізовуючи велике призначення, закладене в мені Богом. Я зроблю це».
Нова мрія перетворила Березюка на справжнього стоїка. Кожен його ранок починається з фізичних прав, медитацій, плавання у джерельній або крижаній воді. Він може легко замурувати себе у кучугуру снігу і виголосити з холоднючого полону 15-хвилинний трактат на тему єднання людини з природою. Художню виставку «Краса і велич Космосу», що проходила у центральній галереї «Маестро», Ігор присвятив 50-річчю з дня заснування Харківського планетарію імені Ю.О. Гагаріна. Готуючись до польоту, він окрилює інших.