Обшук у квартирі Юрія Луценка викликав учора пожвавлення в кулуарах Верховної Ради. Ще до початку засідання, готуючись «прокотити» Володимира Огризка, представники «антикризової» коаліції активно цікавилися у журналістів подробицями. Дехто чи то за інерцією, чи то висловлюючи таємні побажання, називав подію «арештом Луценка».
Клондайком цитат, як завжди, виявилися охоронці депутатів-«регіоналів» та самі депутати з цієї фракції, яких від охоронців відрізняють лише синьо-жовті значки на лацканах. «Ну хана Луцику — сам віноват. Наши такого нє прощают», — один із прикладів такого добродушного «коментаря». «Наши», зокрема, Борис Колесников, який саме «завдяки» Луценкові і за гратами встиг посидіти, й національним героєм для «синьо-білої» частини електорату стати, волів подію не коментувати: мовляв, це справа правоохоронців. Ходили, щоправда, легенди про те, як Борис Вікторович щиро заявив: такі, як Луценко, «повинні й будуть сидіти». Але «УМ» цього на власні вуха не чула.
Натомість опозиція, природно, була схвильована. Найпопулярнішими висловами БЮТівців та «нашоукраїнців» у «контексті Луценка» були фрази: «політичні репресії», «2004-й повертається», «кучмізм чистої води».
«Наша Україна» не може спокійно продовжувати роботу в парламенті на тлі політичних репресій, які нині мають місце в країні», — сказав журналістам лідер фракції «НУ» В'ячеслав Кириленко після того, як опозиційні нардепи вийшли із сесійної зали.
За словами Кириленка, обшук у квартирі Юрія Луценка «свідчить не про те, що уряд почав боротися зi злочинністю — навпаки, силові структури взялися до старого перевіреного методу політичних розправ. Сьогоднішні події — це реакція «антикризової» коаліції на об'єднання опозиції в парламенті й на активізацію позапарламентських демократичних сил. Кожен громадянин має право висловлювати свою точку зору, в тому числі шляхом громадянського протесту, але якщо це викликає заперечення у силових відомств і Генпрокуратури, а також уряду і більшості, це свідчить, що Україна повертається у часи осені 2004 року. Далі нас очікують погрози, репресії, шантаж та інші засоби з кучмістського арсеналу».
Представники коаліції, звісно, дотримувалися з цього приводу іншої думки. І всі як один наголошували, що політичні репресії тут абсолютно ні до чого. «Які репресії, йдеться ж про чисто кримінальну справу!» — дивувався «регіонал» Василь Кисельов. І наголошував на тому, що не має права коментувати дії правоохоронних органів. «Є слідчий, якому ніхто не може ні заборонити, ні наказати проводити обшук, арешт тощо, — нагадав законодавство Кисельов. — Якщо виявиться, що Луценко обвинувачений безпідставно, буде те, що з Колесниковим, — вибачаться, і все. Це, звісно, додасть йому «героїзму» в чиїхось очах... Ну що ж, хай стане героєм. А взагалі, особисто я теж вважаю, що Луценкові безпідставно роблять рекламу — і оце зараз, і коли в Харкові забороняли йому виступити... Це була дурниця, відверто кажу. Хай собі проводить свої мітинги, навіщо перешкоджати?».
Щодо «дурниць» і «безпідставного огероювання» думку свого колеги по фракції цілком поділяє інший представник Партії регіонів — Тарас Чорновіл: «Щодо самого факту обшуку, то я не знаю, знайдуть вони там щось чи ні. Луценко — людина з неадекватною поведінкою, тому від нього можна чекати всього. Але я твердо переконаний: якщо у них немає стовідсоткової переконаності в тому, що в тій квартирі є щось таке страшне, яке дійсно може становити загрозу — терористичну або якусь іще, — то це була дуже серйозна політична помилка. Бо якщо нічого «такого» не буде знайдено, то це створення чергового національного героя. З «мильної бульбашки» роблять велику гирю! Президент говорить, що у нас прокуратура заполітизована. А я вважаю, що навпаки — дай їй, Боже, хоч трішечки політизованості, аби оцінювати наслідки таких речей!».
На прохання «УМ», свою думку з приводу обшуку в Юрія Луценка висловив і опозиціонер зі стажем, депутат ВР ІІ, III та IV скликань Михайло Ратушний. «Я думаю, що це навіть не так політичне переслідування, як банальна помста, — каже пан Михайло. — Працюючи на посаді міністра внутрішніх справ, Луценко щиро взявся за розслідування відомих резонансних справ. У результаті деякі люди опинилися в екзилі, а деякі не лише повернулися, а й стали депутатами. І тепер у такий спосіб зводять рахунки з Луценком. А політична активізація Луценка тільки прискорила цей процес.
А взагалі, це урок для «помаранчевих». Який вчить тому, що треба доводити справи до кінця. Як кажуть мисливці, найбільш небезпечний звір — це недобитий звір. Витягли шаблю, зробили декларації — а до завершення справу не довели. І ось тепер цей криміналітет «дає здачі».
Але Луценко, я впевнений, гідно вийде з цієї ситуації. А нерозумні дії «месників» тільки ще вище піднімуть його рейтинг. Історія їх у цьому геть нічому не навчила... І якщо вони думають, що суспільство нічого не розуміє, що після Майдану воно зовсім розчарувалося і втратило глузд, то глибоко помиляються. Українець, може, й розчарувався, але клепку не втратив. І чудово розуміє, що до чого і хто є хто».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
