Багатство і скромність — це приємне поєднання є ознакою Данії. Країна є другою в Європейському Союзі за рівнем добробуту, після ще меншого за неї Люксембургу, — 44,8 тисячі доларів ВВП на кожну з 5,4 мільйона данських душ. Така чудесна цифра досягається певною мірою завдяки несамовитим податкам. Наприклад, податок з доданої вартості на всі види товарів та послуг — 25%, податок з доходу — 48,1 %. Зате, нахапавшись цих поборів, держава щедро розподіляє їх серед малоімущих та небагато імущих громадян, одарюючи десятками видів допомог та дотацій і утворюючи в такий спосіб картину соціального благоденствія, зокрема безкоштовною освітою, якій позаздрив би будь-який покійний «будівничий комунізму».
Гроші, отже, у данців є. Куди вони їх дівають — питання неполіткоректне, а позаяк ускладнене незнанням данської мови, то воно й не було поставлено руба перед тамтешньою громадою. Доба в одному з найдорожчих міст світу майнула перед моїми очима сотнями копенгагенців, скромно вдягнутих, мов громадянин Корейко, здебільшого на велосипедах, оснащених плетеними з лози кошиками (такими, в яких ми на Великдень носимо святити паски), і сотнями автівок середнього класу ціною не вище 25 тисяч доларів, серед яких єдиний кабріолет-«порше» видавався зальотним гостем з якоїсь навороченої столиці бідної пострадянської держави, ну на зразок України. Єдиним поміченим за цей час джипом виявився жовтий RAV-4. «Джипяра» працював на летовищі, проводжаючи авіалайнери до злітної смуги, тому і був жовтим. Можливо, праправнуки Гамлета транжирять зароблене на пиво та харчі? Адже буханець хліба з висівками коштує в гастрономі міста Копенгаген 25 крон, тобто в грубому перекладі 25 гривень, а пляшка найдешевшого місцевого пива — 45 крон.
І все-таки гроші тут є. А значить, їх треба взяти. Бодай спробувати взяти це умовне «золото вікінгів» — у вигляді їхніх інвестицій в нашу економіку.
Цей задум настільки ласий, що будучи з офіційним візитом у Данії, Президент Ющенко виступив у Конфедерації данської промисловості й пообіцяв, що при Мінагрополiтики та Мінекономіки України буде створено спеціальні робочі групи, «які обслуговуватимуть данських інвесторів на бюрократичному рівні». Напевно, німецькі чи, скажімо, голландські інвестори образилися б за такі бюрократичні преференції, обіцяні винятково данцям. Проте вони не образилися, адже не чули цього — в залі Конфедерації сиділи одні данці і мотали на вус. Їхні українські візаві жестами та промовами заманювали данські гроші на наш ринок, який Віктор Ющенко охарактеризував як «найбільший ринок на сході Європи, котрий тільки-но відкривається». «Губернатор» Київщини Віра Ульянченко натякнула, що, коли буде анульовано мораторій, область матиме 1,7 мільйона гектарів землі, здебільшого на продаж. Заступник міністра енергетики Вадим Чупрун зачитав чималий список секторів, відкритих до інвестування, в якому переважали виробництво біопалива та синтетичного палива. Зрештою, щоб закріпити пройдений матеріал, данських бізнесменів було запрошено на інвестиційний форум, запланований на нинішній червень у Криму.
Найпотужніша інвестиція очікується від «Вестас Уїнд Системс», компанії, яка перемелює з вітру гроші, тобто виготовляє вітряні турбіни. Мало того, що «Вестас» забезпечила вітряками всю свою вітчизну, де 20 відсотків електронергії дають такі екологічно чисті турбіни, — ця фірма контролює близько 40 відсотків світового ринку вітряковиробництва. Тепер компанія хоче продати свої «млини» й Україні, а головне — ведуться перемовини про спорудження в нашій країні заводу з виробництва вітряних турбін, а це — купа мільйонів доларів. Наразі не дійшло навіть до передконтрактних домовленостей, тому вартість проекту назвати неможливо, але експерти стверджують, що така інвестиція може ввійти в десятку найбільших в Україні. Компетентні джерела повідомили «УМ», що власне під цю майбутню інвестицію й була підписана в рамках нинішнього президентського візиту до Данії Угода про співпрацю між міністерствами енергетики.
Слід сказати, що в царині новітніх енергозберігаючих технологій Данія є одним із найкращих, заздрісних прикладів для України, що живе у зашморгу енергозалежності. Заміщуючі джерела енергії, всілякі вітряки та ріпаки, є для нас не лише питанням екології та економії, а й національної безпеки. На сьогодні, на жаль, частка заміщуючих джерел енергії у нас мізерна — 0,7 відсотка. Віктор Ющенко, не приховуючи захоплення, розповів журналістам після зустрічі з прем'єром Данії Андресом Фогом Расмуссеном, що ВВП цієї країни за останню чверть століття зріс на 75 відсотків, а енергоспоживання при цьому залишилося на рівні 70-х років минулого століття.
Акцентуйованість саме на тутешніх вкладниках капіталу логічна і випливає з багаторічного досвіду, адже данські інвестиції другі за обсягом, які прийшли в Україну, і зараз на наших теренах працює понад 120 данських підприємств, шоста частина з них — на Львівщині. Один iз представників данського капіталу так симпатизує Україні, що навіть прорвався на церемонію підписання угоди про співпрацю між торгово-промисловими палатами двох країн у помаранчевому шарфику зі знайомим написом «Так! Ющенко!».
Це була інвестиційна романтика в дії. Він з'явився у середньовiчній дубовій залі Торгової палати Данії, несподіваний і щирий, як баба Параска. Сказав, що має невелику комп'ютерну фірму в Україні й приїздив на Помаранчеву революції, а Ющенка бачив лише раз на трибуні Майдану, тому захотів подивитися на символ революції зблизька. Очевидно, помаранчевий шерстяний шалик мав підкреслити мету візиту пасіонарного данського підприємця в цю залу. Але тут саме оголосили про прихід Президента України, і журналістів відігнали від помаранчевого данського інвестора, а отже, він так і лишився для нашого читача неназваним дивовижним персонажем.
Як ліричний відступ слід сказати, що данська преса виявила, по-перше, певну обізнаність в українських справах, по-друге, співчутливість до долі Помаранчевої революції. Один журналіст допитувався, чи наполягатиме Президент і надалі на кандидатурі Володимира Огризка в міністри закордонних справ, інший цікавився, як можна тримати курс на євроінтеграцію за умов, коли голова уряду має цілковито протилежний вектор думання. А ще один телевізійник запитав у Віктора Ющенка, чи не прикро йому після такої революції за сьогоднішній внутріполітичний рейвах. Журналіст дивився на Ющенка співчутливо, схоже, чекав на ностальгію. А Президент узяв і розчарував питальника. Президент нагадав: «Ні, не прикро», — і знов нагадав про вільну пресу й тривалий процес становлення демократії. Такої бадьорої відповіді данський журналіст не чекав, тож помітно засмутився. Зате після прес-конференції в старовинному будинку уряду — Крiстiанборг —у Копенгагені данським медійникам прес-служба українського Президента подарувала диск — на згадку і для розширення східноєвропейського кругозору. На диску, як з'ясувалося, була записана «Наталка-Полтавка», перша опера українською мовою. Хай слухають, сердешнi...