Пошматований екран

      Останнім часом Національна спілка кінематографістів вибудовує свої стосунки з пресою за формулою «у нас є дві новини — одна погана, а друга ще гірша». Остання прес-конференція у НСКУ, що відбулася минулої п'ятниці, також не стала винятком

      Озброївшись ножицями та взявши до рук шматок полотна, режисер Михайло Іллєнко продемонстрував, що сьогодні відбувається з українським кіно. Порізавши його на клапті, Михайло Герасимович заявив, що частка державного кіно — це лише невеличка смужка, яка, складається таке враження, власне державі зовсім не потрібна. «Сьогодні державна частка в українському кіно — це залишки кіностудій, залишки Національної спілки кінематографістів та кіноосвіта», — констатував Іллєнко. До того ж режисер не виключає, що вже завтра цей мінімум стане взагалі мікроскопічним — над деякими кіностудіями нависла реальна загроза знищення.

      Серед реальних претендентів на виліт з активного кінопроцесу — студія «Укранімафільм». Директор підприємства Віктор Слiвцов розповів просто-таки детективну історію: з досить пристойно обладнаної кінофабрики, де можна робити мультики, що за своїм рівнем не поступатимуться легендарним «Тачкам», студія може перетворитися на банкрута, майно якого опишуть за борги.

      За словами пана Слiвцова, головним фігурантом тут є Спеціальна комісія з питань державних закупівель, обов'язком якої є погоджувати подані сценарії і, так би мовити, благословляти їх у виробництво. Обізвавши цю контору «коза-нострою», на яку не може вплинути ні міністр культури Юрій Богуцький, ні Комітет ВР із питань духовності, директор «Укранімафільму» розповів, що на 2006—2007 роки за держзамовленням(!!!) до роботи було включено 12 анімаційних фільмів. Але жоден із них не був запущений, бо ця сама комісія буквально днями визначилася лише з трьома фільмами, а щодо інших — мовчанка триває, хоча подібні висновки, згідно з законом, мають бути надані протягом 30 днів. «Укранімафільм» не працює вже 15 місяців, звісно, ніяких податків не платить, бо немає фінансування. Але штрафні санкції нараховуються регулярно, і станом на 1.03.07 борги студії становили близько 200 тисяч гривень. Студія працює один день на тиждень, а директор чекає, що з дня на день до його кабінету завітають судові пристави.

      В Олега Бійми ситуація не краща. Очолюваний ним «Укртелефільм» уже кілька місяців опирається бажанню високого начальства одного поважного комітету навісити на студію, минулорічний дохід якої склав майже чотири з половиною мільйони гривень, борги давно збанкрутілого підприємства «Фотон». «Ми не хочемо об'єднуватися з «Фотоном», ми не хочемо перебирати на себе їхні борги, — обурюється Бійма. — Але ми не проти реорганізації — Національній раді з питань культури і духовності при Президентові надіслали листа, де пропонуємо реорганізувати «Уктелефільм» у Кіностудію дитячих та юнацьких фільмів». За словами Бійми, «Укртелефільм» навіть не планує нічого просити, він має кошти на побудову нових павільйонів, оновлення технічного обладнання тощо. «Ми маємо свою частку в будівництві житлово-офісного комплексу, де нам належить більше п'яти тисяч «квадратів», — розповів Бійма. — За нинішніми розцінками — близько 50 мільйонів гривень». Влада ж із цими аргументами поки що погоджуватися не поспішає.

      Оптимізму у виступах інших режисерів було також небагато. Директор «Укркінохроніки» Андрій Крижанівський нинішнє існування цього підприємства визначив так: «Стоїмо перед вибором: боротися чи пристосовуватися». Борис Небієрідзе переповів історію Ялтинської кіностудії, яку кілька років очолював один режисер, потім потихеньку прикупив за безцінь готель, потім позвільняв працівників, начебто через профнепридатність. «Для мене він — зрадник, — сказав про свого колегу Небієрідзе. — Але ж як починав, із пафосом, казав, якщо не він, то хто... До речі, всі звільнені ним робітники успішно працюють на студіях Москви та приватній студії в Ялті. Сама ж Ялтинська кіностудія набрала кредитів, щоб сплатити податки, і зараз перебуває у ситуації, схожій на ту, в якій опинилася «Укранімація». Ярослав Лупій розповів, що про всі новини Одеської кіностудії можна дізнатися... на сайті Фонду держмайна. «Сьогодні ця студія — лише база для прокату техніки, — заявив Лупій. — Про творчість не йдеться. Знімають хіба що російські серіали... А члени НСКУ, які сьогодні на студію можуть потрапити лише за спеціально замовленими перепустками, вже два роки судяться з її нинішнім директором Олександром Ткаченком».

      Несподівану заяву зробив президент Всеукраїнської профспілки кіноакторів Артур Лі. За його словами, бюджет 2007 року навіть не передбачає надходжень від кіно за держзамовленням. Тобто, на кіновиробництво, яке в часи СРСР посідало третю сходинку з наповнення держбюджету (після горілки та тютюну), ніхто вже навіть не розраховує, його вже не сприймають навіть як галузь економіки.

      «Усі біди сучасного українського кіно — у його майні і землі», — вважає голова Спілки кінематографістів Борис Савченко. І якщо проаналізувати все те, що відбувається, то виходить, що це справді так... Наостанок Михайло Іллєнко таки закликав зробити все можливе і неможливе для того, щоб пошматований екран якось зібрати до купи. Зшити, склеїти, аби він знову був єдиним цілим. «І він перетвориться на скатертину-самобранку», — переконаний режисер. Шкода, що Михайла Герасимовича підтримують усі,.. крім тих, хто справді може вирішити проблему українського кіно.