Українці? По 300 доларів з кожного!

      Спробуймо відтворити в пам'яті останні місяці 2006 року. Сподіваюсь, що необдуманих та авантюрних учинків більшість із нас не здійснювала, грошей на вітер не викидала, а навпаки — ми намагалися більше заробити та навіть трохи заощадити. Але марно! Нещодавно виявилося, що за цей період кожен мешканець України суттєво заборгував невстановленим іноземним кредиторам. Тепер усі громадяни, включаючи дідусів-пенсіонерів та новонароджених дітей, мають повернути по 300 американських доларів. Середньостатистична сім'я із трьох чоловік, таким чином, мусить стати біднішою майже на тисячу у. о.

      Можливо, дехто заперечить: державний борг — категорія досить віртуальна і напряму на наші статки не впливає. Але це не зовсім так.

Бюджетники, зашийте кишені!

      Днями Національний банк оприлюднив цікаві цифри: валовий зовнішній борг України торік зріс на цілих 37 відсотків. Іншими словами, на 14 мільярдів доларів. Тепер наша держава має повернути кредитодавцям понад 54 мільярди. Причому в четвертому кварталі борг зріс на 17 відсотків, або на 8 мільрдів доларів.

      Багато це чи мало, можуть сказати фахівці. Скажімо, колишній голова Ради Національного банку України Валерiй Геєць (його замінив на цій посаді Петро Порошенко. — Авт.) в останні дні своєї роботи заявив, що валовий зовнішній борг держави становить приблизно 50 відсотків від ВВП.

      «Найтрагічніше, що нинішній уряд постійно збільшує величину боргу, причому без жодної на це потреби, — заявив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. — А це, на мою думку, — тупикова і дуже хибна політика».

      Гроші, як відомо, позичають під відсотки. І ці відсотки, як би нам цього не хотілося, доводиться повертати. Корпоративний борг — запозичення банкірів, великих підприємців — пересічних громадян не дуже обходить, адже тут ризики бере на себе інвестор. Ну, збанкрутує підприємство, якщо боржник-бізнесмен прогорить, опиняться без роботи кілька десятків чи сотень працівників — такi можливi наслідки. Для країни загалом — нічого трагічного.

      Інша річ — борг державний. Адже і саму суму, і відсотки сплачують iз державного бюджету. Тобто з наших кишень. І кошти, які б могли піти на фінансування освіти, медицини, культури чи науки, осідають у кишенях закордонних кредиторів. Якщо державний борг, за офіційними підрахунками —14 мільярдів доларів, то для обслуговування цих фінансових вливань треба буде витратити близько 800 мільйонів доларів. А це означає, що нашим співвітчизникам, які трудяться в бюджетній сфері, дбайливий уряд знову «трішечки» не доплатить. Страждатимуть пенсіонери, малозабезпечені, матері, які отримають не зовсім ту допомогу, яку їм обіцяли.

      Міністр економіки Володимир Макуха врочисто заспокоїв співгромадян, що ситуація, мовляв, під контролем, і жодної кризи на горизонті не видно. Проте незалежні аналітики дотримуються зовсім іншої думки. Так, надмірний державний борг несе загрозу для національної валюти. І тут уже, якщо негативні процеси не вдасться взяти під контроль, у скрутному становищі опиняться не тільки бюджетники, але й усі громадяни держави.

      Окрім, хіба що, певних осіб, які знатимуть про кризу заздалегідь.

Компас зламався чи?..

      Утім кожен, хто живе у борг, має для цього якісь підстави. Зазвичай, ми позичаємо, коли хочемо придбати щось корисне, але не маємо необхідної суми. Проте дії нинішнього уряду аж ніяк не вписуються у цю схему.

      «На рахунках уряду нині лежить близько 23 мільярдів гривень, — каже Віктор Пинзеник. — Причому ця цифра постійно зростає — наприкінці минулого року було майже 20 мільярдів. Ці гроші, фігурально висловлюючись, лежать у тумбочці, а ми при цьому позичаємо у сусідів. Така політика — це не просто викидання грошей на вітер, це — загроза завтрашньому дню. Як батько новонародженої дитини я категорично проти, що мій син буде змушений оплачувати борги які на нього навішує уряд Віктора Януковича».

      Тоді ж яка мотивація може бути в моряка, який веде корабель хибним, ризикованим і неперевіреним курсом? Мотивацій діяти «собі на шкоду» може бути декілька.

      Перша з них — славнозвісний «відкат», на якому тримається уся українська економіка. Ми, звичайно, не беремося стверджувати, що уряд Віктора Федоровича хоч якимось чином може бути задіяний у подібних схемах, але спробуймо співставити деякі цифри. Ставка позики у швейцарських франках — 2,5 відсотка, а уряд восени погодився платити цілих 4,5! Взяти кредит у екзотичних японських ієнах коштує і того менше — усього лише 0,73%: надто вже нестабільна валюта. Але вітчизняні урядовці з чисто донецьким розмахом не пошкодували 3,5 відсотка.

      Якщо би такий промах допустив комерційний директор будь-якої фірми, для нього це були б останні ділові переговори. Нинішній уряд, коли незалежні експерти оприлюднили такі цифри, не відреагував ніяк. Навіть до суду не подав за образу честі і гідності!

      Ще один цікавий нюанс: аналітики довели, що Кабмін занижує базові показники ВВП. Простіше кажучи, приховує гроші. За урядом Віктора Януковича такі пустощі помічають уже вдруге. Вперше він вирішив «не світити» загальнонародні гроші в 2004-му році, напередодні президентських виборів. На які цілі вони були використані, нині ми уже знаємо. Зараз, як це не дивно, ситуація повторюється. «Уряд збирається використати цей бюджетний ресурс на інші цілі і відповідні їм видатки», — прокоментував Віктор Пинзеник.

      Залишається сподіватися, що це буде благородна мета — для усіх українських громадян, а не лише фундаторів та казначеїв Партії регіонів. Але чи реальнi такi сподiвання?