Виробники iграшок до кожного «експонатa» пiдходять з гумором.
На все своє життя я запам'ятаю ту ялинку, яку ми традиційно прикрашали з батьком перед Новим роком, — стандартні скляні шишки, кульки (з присипкою — у кращому випадку) і незмінна червона зірка на маківці ялинки, купа «дощику» і як обов'язковий елемент «декору» — «фрагменти» вати на гілках. Завершує святковий ансамбль, звісно, пара Діда Мороза та Снігуроньки. Було щось у тому зворушливе і таємниче... За ці роки багато чого змінилося в нашій державі (принаймні червону зірку на вершечок новорічного дерева вже мало хто мостить), вибір новорічних цяцьок з'явився — хоч греблю гати, але традиція прикрашати ялинку залишилася тією ж.
Щороку мода на новорічні прикраси змінюється. І що найприємніше, вітчизняні атрибути нового року все важче відрізнити від закордонних, вишуканi українськi iграшки стають престижними.
Чесно кажучи, ніколи не думала, що українські ялинкові іграшки здатні мене чимось вразити. Ну, звикли ми до «стандартного» оформлення новорічних дерев і класичних «шишок» «поштучно». І навіть, беручи в одному із київських супермаркетів до рук яскраву коробку з цяцьками всередині, була певна, що це якась «попса» із Заходу чи принаймні з Росії. Але ось читаю: Тернопільська область, місто Теребовля. І ціна пристойна.
Як з'ясувалося пізніше, Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас — одне з найбільших в Україні спеціалізованих підприємств з випуску новорічних іграшок та штучних ялинок — існує вже більш ніж 50 років. Зараз в асортиментi підприємства понад 300 найменувань. Основною сировиною для фабрики є скляні трубки різних розмірів. Із них видувають на газових пальничках майстри-склодуви різноманітні вироби — кулі й верхівки, дзвоники і підвіски. «На нашій фабриці, — розповідає головний технолог Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас Ольга Михальська, — скляні ялинкові прикраси видувають не тільки вручну. Видувка здійснюється й на півавтоматах. Це дозволяє нам урізноманітнити асортимент і зробити нові форми — лісових звірят, казкових персонажів. А найбільшим попитом користуються у нас скляні іграшки, на поверхню яких нанесені дзеркальні світловідбиваючі покриття». Пані Ольга каже, що популярні минулого та позаминулого років матові кульки і цьогоріч продаються непогано.
До речі, на виробництві поруч із ручним розмальовуванням іграшок застосовується новий механізований метод — тамподрук. Його забезпечує спеціальна машина, у яку у ванночки заливають фарбу. Механізм вмочує кліше-тампон iз малюнком у фарбу і «штампує» красу на іграшку. Звісно, це дешевший варіант, аніж ручні розмальовки.
Традиційно гарно продаються серед продукції фабрики сувенірні кулі зі знаками Зодіаку. До речі, виробництву ялинкових прикрас передує їх розробка художником фабрики і затвердження на Міжвідомчій художньо-технічній раді по іграшках та навчально-ігрових посібниках при Міністерстві освіти й науки — так що створення іграшок — справа серйозна, можна сказати, державно важлива.
Що мене потішило найбільше (ну повинні ж ми чимось відрізнятися від китайських склодувів!), так це мода на національні — фолькові — мотиви в новорічних іграшках. Сьогодні фахівці відзначають популярність українських, гуцульських орнаментів, «а ля іграшка у вишиванці». Кажу відверто, виглядає це дуже стильно і незвично — така собі справжня українська ялиночка.
Продукція Теребовлянської фабрики досить доступна. За словами Ольги Михальської, найдорожча іграшка — сувенірна — коштує 8 гривень (щоправда, реалізатори трохи «накинуть» ціну). Але є і дешевші прикраси: скажімо, нерозмальована іграшка «потягне» на 1 гривню і 68 копійок, а розмальована обійдеться вам майже у 4 гривні. До слова, найактивніше купують новорічні іграшки вищезгаданої фабрики на сході України та в Києві.
Всесвітньо відома львівська фабрика ялинкових прикрас «Галімпекс» належить до безперечних лідерів не тільки України, а й усієї Європи. 95 відсотків продукції фабрики йде на експорт. А ми з вами, мої шановні земляки, загрібаємо оті 5 відсотків, що залишаються. Такі іграшки й справді вражають, і, перш за все, високою ціною. Проте у Львові пояснення цьому знаходять. «Ціна новорічної іграшки прямо пропорційна якості, — пояснює головний художник фабрики Оксана Романко, — наші іграшки славляться губною видувкою та ручним розписом, а це найбільше цінується у світі. У нас дуже багато замовлень, і уся продукція фабрики розкуповується протягом року за будь-якої пори». Працює «Галімпекс» із Німеччиною, Голландією, Данією, США, Францією, Канадою і є, до певної міри, законодавицею моди на новорічні іграшки. «Цьогоріч маємо багато нових моделей, — веде далі Оксана Романко, — по-перше, ми побили свій рекорд щодо найбільшого діаметра кулі — тепер у нас продається іграшка «завтовшки» 18 сантиметрів. По-друге, застосовуємо нові присипки: якщо колись мали лише «золоту» та «срібну», то тепер застосовуємо вже близько десятка кольорів. Маємо змогу, наприклад, червону кулю оздобити червоною присипкою — виглядає дуже красиво».
Новою тенденцією у колекції іграшок «Галімпексу» став... гумор. Діди Морози, сніговики виходять у художників смішними — череватими, з великими носами, зі зведеними докупи очима. Штучні ялинки теж роблять стилісти новими — з подарунками під деревцем чи «рідними» іграшками на гіллях. Вражають і нові засоби оздоблення — кульки прикрашають стразами, камінчиками та бісером. Загалом на виробництві є 6000 форм, тисячі розмальовок, обов'язково ручний розпис — як «коник» фабрики.
До речі, фахівці одноголосно заявляють, що «писком» цьогорічної моди на ялинкові прикраси будуть іграшки з різноманітними присипками — тут ціновий спектр різноманітний: від 2 гривень до 400 доларів ( у цьому випадку кришталеву іграшку «обсипають» алмазними крихтами). Повертається мода і на формові іграшки — рибки, мавпочки, ангелочки. Популярні традиційно гірлянди та ліхтарики. А ось «дощики» та пухнасті «боа» можна заховати до шафи: стилісти радять краще почепити на ялинку кольорові стрічки та скляне намисто.
Аби зробити новорічне дерево модним, зовсім не обов'язково витрачати купу грошей. І взагалі можна обійтися без ялинки... Креативний координатор студії квіткового дизайну «Флореаль» Інна Петренко каже, що гарно оздобити оселю можна за допомогою гілочок сосни, фруктових дерев — і обвішувати кактуси новорічними прикрасами зовсім не потрібно. «Зараз дуже модними є червоно-зелена гама кольорів із додаванням золота, — пояснює пані Інна. — Дуже стильно виглядає ялинка, прикрашена зеленими кульками, щоправда, з різними відтінками». Гарно виглядатиме в оселі й гілка блакитної ялинки, дубовика, із яскравими стразами та скляними гірляндами. До речі, цього року дуже модним є кришталь на новорічному дереві — з нього роблять цікаві підвіски, кульки, гірлянди. Щоправда, є речі й незмінні — фахівці радять, аби на новорічному дереві були різдвяні символи — зірки, бурульки і — обов'язково — свічки. З дерев'яних паличок, соломи, гілочок сосни можна зробити оберіг, який замінить стандартну ялинку і не гірше прикрашатиме оселю. Інна Петренко каже, що ті, кому набридли хвойні дерева, можуть виконати новорічне дерево із... моху, соломи, дерев'яних паличок і прикрасити їх невеличкими кульками, ягідками, горішками — сьогодні такі композиції дуже популярні. Приміром, розробники із гілочок «клепають» стильні «світильники»: у середину «кубельця» ставиться горщик зі свічкою — і краса готова. Наймодніші матеріали, з яких виготовляють новорічний декор, — це скло, кришталь, сухофрукти (дуже популярними є зірки із картону: якщо «включити» фантазію, на них наклеїти можна все, що завгодно — горішки, зернята, маленькі яблучка, ягідки). Фонові матеріали, з яких виготовляють «неформатні» ялинки — солома, дерево, мох. Є й зовсім незвична «сировина» — пластик, дріт, парафін. Щоправда, «авангард із крайнощами» у ялинковій справі стилісти вважають учорашнім днем: нині модними є натуральні матеріали й живі ялинки в оселях. Якщо ж ялинку поставити вам ніде (а бувають і такі проблеми), то Інна Петренко радить виготовити оригінальну гірлянду власноруч: нанизати на хвойні гілочки сухі фрукти — курагу, чорнослив, а також скляне намисто — і ваша оселя прибрана.
До слова, композиції, якщо вони виконані із натуральних матеріалів, можуть вам слугувати новорічними прикрасами не один рік.
Найціннішими ялинковими прикрасами «гурмани» вважають антикварні прикраси — вони, до речі, зараз дуже популярні. В Україні та Росії існують спеціалізовані салони, антикварні крамнички, де охочі можуть придбати іграшки свого дитинства або й молодості своєї прабабці. Існують навіть віртуальні магазини антикварних іграшок. На одному із таких сайтів адміністрація розмістила зверення до своїх клієнтів: «Сучасні кульки дуже красиві, — йдеться у повідомленні, — але це просто порожні кулі, які через два дні не помічаєш. У старих іграшках живе тепло рук майстра-склодува і казкового художника. Вони завжди цінні й необхідні. Можливо, іграшки, представлені у нас, комусь нагадають приємні моменти життя». І подивитися там є на що. Скажімо, унікальні експонати — найбільш цінні для колекціонерів через свою рідкісність — іграшки, виготовлені у часи Другої світової війни, — це розмальовані жерстяні звірі. Є на полицях антикварного магазину і фігурки Івана-царевича, і сердитої тещі, і парашутиста, і космонавта. Серед іграшок у вигляді казкових персонажів, фруктів оригінально «вписується» іграшка з «державною» символікою (серп і молот). Ця цяцька була виготовлена у 1960-му році. Багато серед експонатів і «м'яких» прикрас — приміром, плетена гачком серветка у вигляді сніжинки. До речі, дивлячись на новорічну старовинну іграшку, експерт одразу визначає, до якого періоду вона належить: усе, що наша країна пережила за цей час, відображено у цих прикрасах. Скажімо, за часів Сталіна оспівувалося більше повоєнне життя та успіхи армії, нові літаки. За часів Хрущова полюбляли обирати овочі та фрукти, пізніше — ракети і космонавтів. Свого часу дуже популярними були м'які, плюшеві, іграшки. Сьогодні такі прикраси знову в моді.
Щоправда, колекціонувати старовинні прикраси — задоволення не з дешевих. Найменше, що вам доведеться викласти за цяцьку, скажімо, космонавта «на прищепці» 60-го року «народження», — 3 долари США. Цінової «стелі», як розумієте, немає.
Ви вже помітили мавпячий бум? В усіх сувенірних крамничках, на базарах будь-якого штибу з'явилися мавпочки різних форм і розмірів. Адже за східним календарем наступний рік — рік дерев'яної мавпи ( по-китайськи — хоу). Є ще, до речі, мавпа земляна, металева, вогняна і водяна. Але мавпа, що керуватиме нами наступного року, має бути найнесподіванішою за усіх своїх родичів. Тому стилісти радять і прикрасити свою оселю відповідно. Найпопулярніші кольори — зелений, салатовий, жовтий та кавовий. Добре буде придбати собі саме дерев'яну мавпу і повісити її на новорічну ялинку. Враховуючи попит на такі прикраси, формують свій асортимент і фабрики ялинкових прикрас. Ольга Михальська з Теребовлi каже, що особливою популярністю серед продукції їхньої фабрики зараз користується подарунковий варіант — велетенська куля з мавпою, присвячена 2004 рокові. Крім того, непогано «йдуть» і мавпи дрібніші й дешевші. У салоні «Флореаль» теж готують під замовлення композиції із «додаванням» мавпи. А от головний художник фабрики «Галімпекс» Оксана Романко, коли я запитала про «мавпячі» іграшки, навіть присоромила мене: «Не розумію, чому навколо східного календаря стільки ажіотажу. Це далека від нас культура, що не має безпосереднього впливу на наш менталітет. Я ніколи не чула, щоб замовники із Німеччини чи Франції цікавилися, чи готуємо ми якісь прикраси, присвячені східному календарю. Такі прохання можна почути від росіян чи українців».
Повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів існувала в германских племен ще до прийняття християнства. Перші ж прикрашені ялинки з'явилися на території сучасної франції в Ельзасі, як стверджують історики, у 1605 році. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали тоді різдвяне дерево паперовими трояндами, яблуками, печивом, грудочками цукру. Поступово ця традиція поширилася Німеччиною, а відтак всією Європою. Проте спочатку прикрашені дерева в оселях були привілеєм дворян та купців (крім ялинки, різноманітними цяцьками оздоблювали сосни, гілки вишні та бука). У 19 столітті ялинки встановлювали в королівських та царських залах Франції, Німеччини, Англії, Данії та Росії. У нашій держава ялинка переживала різні часи. У 20-ті роки Різдво було заборонене, а тому і на ялинки ввели «табу». Щоправда, вже у 30-х роках більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». У 1935 році був влаштований перший офіційний новорічний дитячий ранок за участю зеленої красуні. Після цього партія заспокоїлася, і святкування Нового року узаконили.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
