Піратству — бій!

      Щодня після обіду поблизу станції метро «Шулявська» кілька молодих людей розкладали на переносних ятках свій нехитрий товар по 25 гривень — піратське DVD. Ще донедавна вони почувалися цілком впевнено, але, як днями пересвідчилася «УМ», прокуривши неподалік «піратів» близько години, останнім часом їх таки почали «ганяти» люди в погонах. Двоє чоловіків характерної зовнішності у штатському та з барсетками, а також сержант у формі міліції Київського метрополітену, який явно виконував їхні вказівки, таки змусили хлопців та дівчину зібрати «фільмотеку» до сумок а ля «човниковий бізнес» та провели з ними профілактичну бесіду десь у приміщенні станції. Наступного дня «УМ» так i не побачила «піратів» на звичному місці. Але чи надовго?

      Ця картина знайома багатьом киянам: ледь не біля кожної станції метро, у пішохідних переходах та на ринках столиці торгують контрафактом. А в регіонах «пірати» почуваються ще впевненіше. Донедавна правоохоронці влаштовували переважно показушну боротьбу з піратством — для цього обирався відомий столичний книжковий ринок «Петрівка», що впевнено перетворюється на ринок DVD. Влаштувавши тут рейд, міліція любила похвалитися результатами. Вилучивши кілька десятків тисяч дисків, запрошували пресу до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем», де під спалахи фотокамер чергова партія піратського кіно та музики перетворювалася на порошок в бункерах дробильних машин.

      Звісно, запитання журналістів, чому боротьба з піратством відбувається лише на «Петрівці», тоді як лотки з дисками, немов гриби після дощу, з'являються у кожному жвавому місці столиці, завжди дратували посадовців МВС. З іншого боку, за словами начальника Департаменту державної служби боротьби з економічними злочинами МВС Сергія Черних, ще донедавна попередженням і викриттям правопорушень у сфері інтелектуальної власності займався лише один(!) співробітник відомства, який координував діяльність правоохоронців, час від часу залучаючи сили тих чи інших підрозділів до антипіратських рейдів.

      Але це вже в минулому. Як роз'яснив «УМ» Сергій Черних, на базі очолюваного ним Департаменту нещодавно створено окремий підрозділ для протидії піратству, який матиме розгалужену регіональну структуру. Його співробітники займатимуться виключно «інтелектуалкою», тобто протидіятимуть криміналу в сфері інтелектуальної власності. Перший заступник начальника ДДСБЕЗ Сергій Лебідь додає, що упродовж березня в складі служби в кожному регіоні почнуть працювати спеціальні підрозділи, фахівці яких покликані поставити надійний заслін піратам.

      Тепер МВС має змогу боротися з контрафактом системно й з новими силами, переконують на Богомольця, 10. За словами пана Лебідя, цьому посприяло й створення необхідної законодавчої бази. Хоча нова стаття Кримінального кодексу 203-1 «Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва» не завжди сприяє відчутному покаранню.

      «Штрафи, а це в середньому 200 гривень, мало лякають порушників, у яких лише на одному лотку торгують підпільною продукцією на 6—7 тисяч гривень, — каже Сергій Лебідь. — Минулого року за злочини в сфері інтелектуальної власності засуджено 115 осіб, однак усі вони отримали покарання з відстрочкою виконання вироку. Жодного порушника закону не позбавлено волі. Та й до кримінальної відповідальності можна притягнути винного лише тоді, коли сума контрафакту становить не менше чотирьох тисяч гривень».

      Як із різким зростанням активності правохоронців боряться самі «пірати», журналіст «УМ» пересвідчився минулих вихідних на «Петрівці». Увесь ринок його адміністрація завішала протиконтрафактними плакатами двох видів: у першому випадку покупців закликають не «спокушати» підприємців до правопорушень й не купувати в них контрафакт, в іншому — про відповідальність попереджують самих орендарів торгових місць, аж до погроз розірвати з ними угоду. Втім особливого впливу це не має, оскільки дешеве «кіно», за 25 гривень, вигідне i багатьом покупцям, i продавцям. Ліцензійні диски вдвічі дорожчі й дозволити їх собі може не кожен.

      «Людям подобається наш товар, бо хай ці диски й піратські, але якість фільмів досить висока, — на правах анонімності зазначила «УМ» одна з жінок-реалізаторів. — Бо це копії з ліцензійного DVD. До того ж мій хазяїн не штампує на одному диску по 8-12 фільмів, що впливає на якість. При цьому в нас немає фільмів, що зараз презентуються, ті, хто торгує цим кіно, мають лише низькопробні копії «з руки» — відзняті цифровою камерою у кінотеатрі».

      Під час розмови переглянутий компакт-диск приносить постійний клієнт. Кілька хвилин консультацій, і він бере подивитися інше «кіно». Ціна обміну — 10 гривень. Реалізатор пише маркером на коробці не лише місце i ряд, як раніше, а й номер свого мобільного. «Коли захочете поміняти диск, зателефонуйте за кілька годин, щоб знати напевно, чи ми працюємо. Бо останнім часом часто міліція рейди влаштовує, доводиться закриватися», — пояснює вона давню схему протидії усіляким перевіркам.

      «Викорінити піратство не вдалося в жодній країні світу, тож і Україна тут не виняток, — у свою чергу зазначає Сергій Лебідь. — Однак за останні п'ять років його рівень у нас значно знизився — з 90—95% до 60%. Бо спрямовуємо свою роботу не лише на виявлення розповсюджувачів підпільної продукції, а й, значною мірою, на виробників контрафакту.

      У МВС зазначають, що вже другий рік поспіль Україна не перебуває у списку країн із найвищим рівнем піратства. Лише в цьому році міліція припинила діяльність понад півсотні підпільних цехів, які виробляли різноманітний контрафакт, виявила більше 300 злочинів, пов'язаних із порушенням прав інтелектуальної власності. А взагалі, за даними Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС, в Україні щороку перебуває в обігу близько 50 мільйонів «піратських» дисків та 35 мільйонів ліцензійних.