В українському традиційному календарі називається цей день «Явдохи» або «Овдюшки» і вважається першим днем весни (1 березня за старим стилем). Вважалося, що саме з цього дня починається новий аграрний рік, а тому й намагалися за ним передбачити погоду. Мовляв, «яка Явдоха, таке й літо», «Явдоха хвостом крутить (тобто заметіль) — буде пізня весна», «Якщо на Явдохи нап'ється півень води, то на Юрія (6 травня) напасеться віл трави». Саме в цей час нібито «щука-риба хвостом лід розбиває». Саме на Явдохи наш український бабак, на відміну від свого американського побратима, вперше вилазить зі своєї нори і, передчуваючи довгоочікуване тепло, має тричі свиснути. Якщо ж він тільки «на бік перевернувся» — весна буде пізньою та холодною.
Весну треба було запросити, прикликати. Тому дівчата за будь-якої погоди цього дня виходили на пагорб, на високий берег ріки, або залазили на дерева і навіть дахи хат і спеціальними піснями-закличками голосно, щоб аж луна розлягалася навкруги, гукали весну: «Ой весна-красна, принеси нам літечко ще й зелене житечко! Гу-у-у!». І хоча в піст забороняється співати, дівчатам не тільки дозволялося, а й ритуально приписувалося обов'язкове виспівування веснянок. А щоб на дівчачу сходку ходили гуляти хлопці, юнки вдавалися до особливих магічних дій — варили «збірну кашу». На перехресті вулиць закопували вони горщик із гречаною кашею, в яку додавали мак, ракову клешню (щоб хлопці чіплялися), приспівуючи «закопали горщик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю паробки ходили».
А ще вірили, що з цього дня починають повертатися з вирію ластівки, несучи на своїх крилах тепло. Побачивши вперше в новому році цю провісницю весни, поліщуки брали гілочку чи жмуток соломи й підкидали зі словами: «Тобі на гніздечко, а мені на здоров'ячко!». Ті ж, хто має на обличчі ластовиння, може навiть без дорогих косметичних засобів їх позбутися, варто тільки промовити до пташки: «Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, а мені дай білянки!»
У цьому році на Євдокії випадає ще одна знакова подія — середина Великого посту («Хрестя»), яка традиційно відзначається в Україні. Сьогодні опівночі нібито можна почути, як з великим тріском піст ламається навпіл.
До нашого часу зберігається в Україні звичай випікати з тіста до цього дня 3, 9 або 12 хрестиків. В один хрестик запікають дрібну монетку — «на щастя». Такого хрестика клали до зерна, яким буде засівати хазяїн, приказуючи: «Роди, Боже, на всякого долю: і бідного, і багатого, і кривого, і сліпого, і мені трошки!». На Лівобережній Київщині закопували в землю посудину з водою, щоб не було посухи, а на Чернігівщині — полотно, що лежало в церкві на плащаниці — на добрий урожай збіжжя.
Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>
У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>
Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>
Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>
У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>
