Телефонний зв’язок мiж ревнивцем та його жертвою не припинявся аж до арешту. Незважаючи на жахливий злочин. (Фото Iвана ЛЕОНОВА.)
Ця драма розгорнулася ще в липні минулого року в селищі Данилівка Васильківського району на Київщині — 34-річний Володислав В. на грунті ревнощів плеснув кислотою для чищення водонагрівальних колонок в обличчя дівчині, що відмовила йому у взаємних почуттях. Тілесні пошкодження експерти визнали як тяжкі: у дівчини було спотворене обличчя, постраждали очі. Сам ревнивець зник із місця «розборок» і до останнього часу досить вдало переховувався від правосуддя.
Влад і Тетяна познайомилися у Василькові три роки тому. Хлопець «прикипів» душею до дівчини, проте вона ставилася до нього не дуже прихильно. Але, за словами Влада, він не втрачав надії. Молодик заробляв на життя тим, що мотався на заробітки по будмайданчиках Одещини. Разом із ним працював i товариш Дмитро. Одного дня саме Дмитро підняв мобілку Влада, бо господаря не було поруч. Дзвонила Тетяна, яка саме хотіла повідомити хлопця про остаточний розрив. Слово за слово — справа молода. За спиною Володислава, котрий нічого не підозрював, його дівчина та товариш вирішили зустрітися. Поспішаючи на зустріч із Тетяною, Дмитро прихопив i гроші напарника...
Влад слідом за ним приїхав до рідного району, де й довідався від коханої, що він тепер «третій зайвий», а його місце зайняв товариш по роботі. У нестямі від злості, знехтуваний коханець набрав у пляшку з-під пива суміші для чищення накипу на основі кислоти і під час розмови з Тетяною вихлюпнув «хімію» їй в обличчя.
Цей злочин викликав чималий резонанс, родичі дівчини й самі намагалися знайти кривдника, аби передати його до рук правосуддя, проте той як у воду канув. Пошуками зниклого Володислава активно зайнялися правоохоронці, але хлопець не з'являвся ні вдома в матері, ні взагалі в районі. Тим часом на телефон Тетяни від утікача продовжували надходити дзвінки (пізніше оперативники встановили більше десяти місць, звідки здійснювалися дзвінки). Влад просив вибачення, присягався у вічному коханні й обіцяв приїхати. За словами начальника відділу кримiнального розшуку Васильківського міськвідділу внутрішніх справ Ігоря Новохатнього, молодий чоловік дійсно кілька разів приїжджав до матері, але кожного разу йому вдавалося розминутися з прибулими оперативниками буквально на кiлька хвилин.
Тим часом співробітникам міліції вдалося знайти людей, які за фотографією в газеті впізнали Володислава як... свого начальника. Вони вказали на будівельну фірму з іноземним капіталом, що займається будівництвом у столиці. Проте офіційні спроби міліціонерів довідатися у керівництва фірми щось про розшукуваного підозрюваного ніяких результатів не дали, точніше — результатом стала відповідь: «Такий тут не працює!»
Спостереження за фірмою допомогло встановити, що її співробітники проживають у гуртожитку на території Пущі-Водиці під Києвом. Кожного ранку по робітників приїжджав автобус, який відвозив їх на черговий об'єкт, а після роботи — назад до гуртожитку. За рахунок підприємства в його їдальні для персоналу було організовано триразове харчування, та й заробітна платня виявилася немаленькою. Саме в таких умовах останні декілька місяців жив і працював бригадиром будівельної бригади, чисельність якої становить до двадцяти чоловік, Влад В., який переховувався від слідства. Аби уникнути небажаних ускладнень, оперативники затримали його прямо за обіднім столом.
Хлопець не став критися і розповів, що, незважаючи на вчинене, продовжує любити понівечену ним дівчину. Дзвонив їй досить часто, при цьому користувався послугами людей, що пропонували зателефонувати з мобільного практично біля кожного входу до станції метро. За словами спійманого утікача, частину зароблених грошей він відсилав до Кіровоградської області — там у його тещі (матері покійної дружини) живуть четверо дітей: одна прийомна дитина і троє рідних, наймолодшому з яких вісім років. Пригадав і про три попередні конфлікти із законом: уперше потрапив за грати у 1995 році, потім — у 1999 та 2001 роках. За плечима — судимості за крадіжки держмайна, угон транспорту та скоєння ДТП.
Подавшись навтьоки, хлопець недовго залишався безробітним, а за оголошенням прийшов найматися у вищезгадану будівельну компанію. У відділі кадрів молодик точно вказав свої анкетні дані за винятком імені — назвався іменем брата. Проте в оперативників склалося враження, що у відділі кадрів перевіряли його документи дуже поверхово, хоча й відмовлялися видати за офіційним міліцейським запитом дані свого співробітника. Мабуть, побоювалися, що в процесі перевірки може ще й не таке «спливти»?...
До речі, поки затриманий давав покази, на його мобільний телефон продовжували надходити дзвінки й повідомлення із зізнаннями в коханні та вірності. Хто ж телефонував? Виявляється, та сама облита кислотою дівчина, яка трохи раніше заявила правоохоронцям, що про місце-знаходження Володислава нічого не знає й ніяких зв'язків із ним не підтримує...
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
