Кабінет Міністрів спеціальною постановою затвердив порядок використання коштів з держбюджету на модернізацію ліфтів у житлових будинках, повідомляють «Українські новини». Справа потрібна, хоч їй дуже пасує гасло «краще пізніше, ніж ніколи». Адже на сьогодні третина з 92 тисяч ліфтів, які експлуатуються в Україні, відслужила свій технічний гарантійний строк 25 років. Отже, мешканцям старих висоток ніхто не гарантує безпеки «ліфтовикористання». Крім того, більшість диспетчерських систем, які управляють ліфтами, також застаріли — вони спроектовані більш як 15 років тому. Чи ж удасться уряду налагодити хоча б безперебійний рух ліфтів?
Навряд чи. Такий висновок напрошується, якщо проаналізувати згадану постанову від 1 березня. Кошти, йдеться у ній, виділятимуться на капітальний ремонт, заміну та модернізацію ліфтів і систем диспетчерського житлофонду. Проте держава гарантує капремонт лише в тому випадку, якщо частину витрат на цю потрібну справу виділять місцеві бюджети або ж якщо влада на місцях вишукає позабюджетні фонди. Погляньмо, що пропонує урядова постанова. Наприклад, для ремонту чи заміни ліфтів у житлових будинках Києва, Севастополя, обласних центрів — 25 відсотків необхідного фінансування, для міст республіканського та обласного значення — не менш як 10 відсотків, для райцентрів — не менше п'яти. Отже, якщо десь на Лісовому масиві в Києві люди можуть очікувати на новий ліфт замість свого «ліфта-вбивці», то десь у Лубнах чи Жмеринці — навряд чи діждуть.