Після того як у будинку мешканок райцентру Городня на Чернігівщині Софії В'ячеславівни та Ніни В'ячеславівни Сирокваш наприкінці лютого побував злодій, бабці нікому чужому двері вже не відкривають. Поговорити із жертвами крадіжки нам допоміг Сергій Ватолін, слідчий Городянського райвідділу міліції, якого бабці знають. Щоправда, відразу попередив, що спілкування з ними буде непростим.
Ми довго стукали у вікна їхнього будинку, доки нам не відкрила закутана в лахи низенька згорблена бабуся. Це була Софія В'ячеславівна. Переступивши через купу нарубаних дощок у коридорі, опинилися у захаращеній кімнаті, що ніби й не прибиралася кілька років. Так і живуть дві одинокі старі жінки. Дійсно, розібрати, що бубонить бабця, було важко. Але нам вдалося зрозуміти, що сестри ніколи не були одружені, дітей не мають. Одна із сестер — Ніна — вже майже не встає з ліжка. Із сторонніми пенсіонерки не спілкуються. Хіба що з сусідами, поштаркою та працівниками соціальних служб. І треба ж було їм зустрітися із шахраєм!
Того дня зранку до них постукав якийсь хлопець, сказав, що контролер електромереж. Його пустили до будинку, де він показав якусь квитанцію, мовляв, коли хазяйки заплатять відразу 30 гривень, то більше у цьому році за електроенергію платити не будуть. Пенсіонерка дістала гроші (бабусі тримали всі свої заощадження — 10 тисяч гривень — у коробці з-під вафельного торту, яка лежала на видному місці) й заплатила. А коли хлопець пішов, побачила, що гроші з коробки зникли.
Після цього обікрадена пенсіонерка пішла жалітися до сусідів, але викликати міліцію чомусь не поспішала — за неї це зробив сусід Василь Ніщета. Міліція прибула за викликом, опергрупу очолив особисто начальник райвідділу Микола Половий. Прикмет злодія обікрадена не запам'ятала, однак відзначила, що цей чоловік — молодий, тверезий і говорить українською мовою (цікава прикмета як для райцентру. — Авт.) Але як з'ясувалося на місці, шахрай залишив у бабусь квитанцію про оплату електроенергії, у якій була вказана конкретна адреса.
«Ця адреса була нам відома, — розповів «УМ» Микола Половий. — Господар раніше судимий, нещодавно звільнився, живе зі співмешканкою і батьком. Усі зловживають спиртним». Коли правоохоронці завітали до них, з'ясувалося, що у них кілька діб проживав якийсь Андрій із Чернігова із своєю співмешканкою. Днями він десь роздобув цілу купу грошей i пішов на базар.
Далі події розгорталися стрімко. Співробітники міліції почали перевіряти розважальні заклади та прочісувати ринок у надії, що знайдуть злодія за вказаними прикметами. I треба ж такому статися! На злодія натрапив особисто Микола Половий, який придивлявся до перехожих на вході до ринку. Хлопець із трьома дівчатами та великими сумками не підходив за прикметами (згодом з'ясувалося, що він був у новому одязi), але в його очах начальник райвідділу помітив переляк. Пан Половий простежив, як «квартет» зайшов у кафе неподалік, зачинив двері й сам затримав усіх, адже при собі, через збіг обставин, не мав ні рації, ні мобільного.
Уже у відділку із кишень Андрія дістали трохи більше восьми тисяч гривень. Очевидно, що таких великих грошей хлопець у руках ніколи не тримав. Інакше важко пояснити його непродуману поведінку й бажання шиканути, а не залягти «на дно». І хоча парочка закупилася обновами від спідньої білизни до курток із чоботами, обмити здобич зi знайомими у кафе не встигли. «Горе-контролер» намагався «відмазатися», мовляв, це він поміняв долари. Однак версія була відверто слабкою як для людини, котра ще напередодні позичала на пляшку самогону. Довго відхрещуватися від крадіжки хлопець не зміг і зізнався у скоєному.
Зараз міліція встановлює його справжнє прізвище, бо затриманий кілька разів змінював його під час допитів. Затримання шахрая — справжня удача для міліціонерів, бо ловити «фахівців» такого профілю дуже важко. «УМ» вдалося поставити Андрієві кілька запитань. Здебільшого він відмовчувався, однак на запитання, чому він взяв у бабусь всі їхнi гроші, відповів риторично: «А ви змогли б утриматися, побачивши, як відкрито лежать такі гроші?».