«Чим більший голод, тим сильніше затямлюєш, як мало треба. День зживається повнокровніше, ніж десятиліття. Час ніби спиняється, мить пронизує вічним. Ніде і ні в кому немає загрози — безмовно підказує душа, відчувши свою вічністість. Жодних гризот минулого, жодних тривог за майбутнє — така дія вічнолюбові», — розмірковує письменник Євген Пашковський. Євген Пашковський, лауреат Шевченківської премії 2001 року, глибока і дуже незвичайна людина. Щороку він, за власними методиками, «жорстоко» голодує і називає це духовним чином. Що таке голодування задля душі?
Цим досвідом письменник ділиться із читачами «УМ» у час передвеликоднього Великого посту.
— Пане Євгене, нині люди у Великдень турбуються переважно про дотримання обрядів: освячення пасок, крашанок. А що є для вас особисто Пасха в духовному розумінні?
— Пасхою, або виходом з Єгипту, у Старому Заповіті означується початок перетворення. Святкувати її — це радіти настановленню на донебесну дорогу. Сказано у Виході: «Це ніч пильнування Господові». Ніч — стан природної людини, ще не прозрілої до видінь істинного; ніч — віра в побачене наяву й відчутне. Ніч — стан людства, що перекрило собі бачення небесного, але по Слову знає про нього і мусить пильнувати, хотіти його. «Сім днів не повинно бути закваски в домах ваших». Бродильне означає лукавство, потаємні злолюбові. «Хто їстиме квасне, душа та знищена буде із середовища синів Ізраїлевих — приходень то, чи природній житель землі тієї». Приходень, іноземець себто, означають зовнішню, ще неперетворювану людину, або землю необітованну — тіло, в якому ще не прижились духовно-небесні блага й істини; де Господь ще не має обителі. Святкувати Пасху — це повчатись із Слова, визнавати безсмертність істини, яку неможливо розіпнути; всесилля Господа, який виводить із рабства чуттєвих знань.
— Чому Великий Піст триває саме 40 днів?
— Число 40 означає спокушення. Що означає голодування Господа у пустелі? Те, що Господь, бувши у світі, не знайшов істини серед людей. Це духовна пустеля. Насправді не Господь перебував у пустелі, а людство і досі є в пустелі, бо не знає Слова Бога. Так само виведення з Єгипту і введення в Ханаан означає духовне перетворення людини. Тобто людина перебуває у стані природних знань і чуттєвості, виводиться в пустелю (саме в пустелю, бо вона в стані спустошення) і там їй дається закон — 10 заповідей..
Тому Господь і повчає в усіх Євангеліях. Скажімо, від Луки, четверта глава, перший рядок: «А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану і Дух на пустиню Його попровадив. Сорок день там диявол Його випробовував, й за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів». В іншому місці, у Матвія, у главі шостій, 16-му рядку, Господь повчає, як треба поститися, а під постом у старовину розуміли голод: «А як постите ви, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: Вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свойого не виявив людям, а Отцеві своєму, що втайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».
Пiсля голодування стаєш простiшим, вiдкритiшим
— Як святкуванню Воскресіння може додати радості голод?
— Після такого голодування стаєш простішим, відкритішим. «Дивіться ви за собою, щоб серця ваші не обтяжувалися об'їданням і пияцтвом, і клопотами житейськими, і щоб день той не спіткав вас несподівано, бо він, як сіть, найде на всіх існуючих на всьому лиці земному», — повчає Господь у Луки. Вглибині буквального все означає духовні речі. Об'їдання — примхи себелюбові, неправедні цілі; пияцтво — себеотьмарення вигадками, що хмелять свідомість і позбавляють мудрості. Клопоти житейські — даремні справи, плоди примх і хибнознань. День той — у вічносвіті, коли несподівано відкривається все, що піймало неправдами тих, хто покладався на свій земний розум і дбав, як перехитрувати Всевідаючого. Неможливо уникнути сіті, якщо не повчатися Заповіданим і не узгоджувати себе з Ним.
Неправильно осягаючи божественні істини, перекручуючи їх, людина завдає смертельної небезпеки своїй душі. Господь береже людей для вічного життя. І тому більшість людей в теперішньому стані земного потьмарення (земними знаннями, політикою) не здатні вловлювати божественної мудрості. Для Господа, за великим рахунком, людина нічого не може зробити. Людина є тільки споживачем наденергій, сама їх не виробляє, як лампочка не виробляє електрострум. Людині минулих віків здалося б, що лампочка світить сама по собі, мобільник сам собою дзвонить, а телевізор із себе показує. Людина у тій сутності, яку Господь відкриває для людства, є нi чим іншим як приймачем і передавачем його божественності. Наскільки людина правильно приймає божественну любов і мудрість, настільки вона розвивається і вдосконалюється.
Причина масових війн — люди в більшості своїй не мають уявлення, як треба жити, у чому полягає сенс життя. А він — у тому, що людина має любити Господа і ближнього. І такий стан якраз буває після голоду. Людина починає менше вболівати за своє тіло, менше переживати за те, що її очікує і починає діяти для блага всіх. У голоді людина вперше починає усвідомлювати, що живе не тіло, а душа. Що вона живиться божественною любов’ю. І якщо навіть хотіла б жити для себе, то не може. Це найголовніше, чого не можна навчити ні в школі, ні в інституті, ні в жодному іншому місці. Усі ті, які писали про голод, майже не звертали на це уваги. Більше зважали на фізичне зцілення. Але вища форма зцілення — це відучення людини від себелюбові, привчення діяти заради ближнього і, у вищому сенсі, заради Бога.
— Як потрібно голодувати?
— Люди, як правило, сприймають голод лише як харчове обмеження. Утім голод буває потрійний. Оскільки в людини є три ступені харчування, три ступені дихання, три ступені мислення, відповідно, голод має бути такого характеру: людина не має слухати того, що не стосується Господа, повинна щонайменше розмовляти і щонайменше сприймати зображальну інформацію. Має перебувати на самоті, в молитві, зі Словом Божим і в пошуку Господа. Так як Господь і повчає: «Просіте — і дасться, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам». Просіте — означає молитва, шукайте — пошук Божественної істини, стукайте — робіть добрі справи, тоді дасться — вічне життя.
Смиренність зовнішня не замінить цього. Показушний смиренник може кипіти безліччю нездійсненних кортячок. Проте жодна земна радість, усі гроші світу не дорівнюють тій радості, яку людина отримує після великого голоду.
Піст щороку не допоможе так, як декілька тижнів голоду, в правильно підібрані дні. Про це є багато літератури, слід радитися з фахівцями, яким чином підготуватися до голодування і як виходити із стану тривалого голоду. Кожна людина має зрозуміти, який спосіб голодування їй вибрати. Тривалість голодування залежить від статури людини. Скажімо, для людини з вагою за 70 кілограмів справжній голод починається на 35-ий день, саме тоді, коли людина відчуває свою залежність тільки від Господа.
— Мабуть, перед голодуванням треба добре усвідомити його мету. Це полегшує голодування?
— У голоді не треба ставити мету фізичного оздоровлення. Не треба ставити жодної мети. Тільки чиста мета, отримана від Господа, може дати чисту дію. Коли людина ходить у голоді, вона має попрощатися зі своїм земним існуванням і знати, що після голоду вона народиться іншою.
Суть свідомих обмежень і голоду зокрема — в підведенні до розкаяння. Треба знати, у чому каятись. Голод спонукає зазирнути вглиб себе. Господь у тривалому голоді повертає стан дитинної чистоти й вразливості: тоді виразно бачаться звірства, нечестя, злоби, необов'язковості, слабовілля, брехні; минуле постає, як велика помилка. В переусвідомленні загострюються надбажання; чогось захочеться, як дитині чи помираючому; вони відпадуть разом із минулим, що тягне назад. З пристрастями марно боротись силою волі — якщо розкаяння глибоке, щире, безповоротне, Господь перемагає зло в людині. В голоді й після нього це легше — відчуваєш малопотрібність багато яких земних речей. Голод — основа глибинного переусвідомлення: кожен прийде до відчуття, що жити для себе — це потьмарення. Ситий проти голодуючого — глухий і нечутливий тупень. Людина — тіло; тоді як після голодів оживає духолюдина. Це і є другим народженням.
Коли людина перебуває у земних думках, вона скеровує божественну енергію на здійснення власної мети. Голод же повільно відучає людину здійснювати своє. Людина починає менше любити їжу, тобто те, що саме по собі не має цінності. Цінністю є діяльність, яку людина має на землі зробити. Яка мета пришестя людини в світ? Так само можна вивести мету цивілізації, суспільства, країни. Мета — це покращення якості. Перетворення — це міжпоколіннісна мета для кожної людини і народу. Наші нащадки матимуть меншу кількість зла, все меншу. Бо Господь перетворює, зменшує зло через страждання, через відрублення «безплідного дерева». Господь покращує світ, наближає його до себе. Сім днів творення у книзі Буття про це і говорять: про перетворення внутрішньої людини.
— Ці знання даються кожній конкретній людині. Не можна ж, скажімо, поголодувати і отримати знання «за когось»?
— До іншого способу життя людина не перейде, якщо вона не відлюбила земного. Вона може поголодувати три дні, отримати більше фізичного здоров'я — і їй ще більше захочеться гульвісити, або й красти, вбивати, гвалтувати. Має бути тільки сильний голод і сильне зречення. Без знання божественних заповідей людині складно це робити. Заповіді, так само як вся мудрість, що є в Слові, — духовна зброя, якою людина відстоює свій дух для вічності. Найбільшою небезпекою в голоді є не сама фізична можливість відійти передчасно у вічне життя, а ті страхи і розпачі, які на людину навівають злі духи. І ті збивання зі шляху, яких припускаються її ближні. Чому голодувати найлегше дуже хворим? Тому що іншого виходу немає.
Голод — не забаганка, а справжнє наслідування Господа. Він власним прикладом повчає цьому в Луки 4.2. Підміна голоду постами чи дрібнопокутами дозволяє злу розростатися і владарювати людиною.
Люди прийдешнього голодуватимуть, не зариватимуться в земне, їм відкриється внутрішній зміст Слова — множинство істин, глибинних правд про Господа; бачитимуть небеса, як у часи прадревні. Людство готується до цього — і обов'язок званого (того, хто приймає Слово) допомагати Господу перемагати зло в собі. Хто дозволяє собі сонновіру і присипляє зло в собі, той видає дух свій в руки гріха. Ще ясніше мовиться в Луки: «Що ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут; Він воскрес: згадайте, як Він говорив вам, коли був іще в Галилеї, кажучи, що Сину Людському належить бути виданим в руки чоловіків-грішників і бути розіп'ятим, і в третій день воскреснути».
— Як довго людина почувається духовно вищою після голодування?
— Природніти починаєш після перших ковтків соку. Але залишається вище устремління, чіткіша шкала цінностей і навичок, відчуття, що можна і чого не можна робити, потреба виправляти себе. Здоровий острах гріха, обов'язок діяти для інших.
Євгенові Пашковському 45 років. Студіював українську філологію в Київському університеті ім.Шевченка. Член Спілки письменників України, член АУП. Веде відлюдницьке життя, здебільшого у рідному селі Разіне на Житомирщині, рідше його можна побачити у столиці. Автор романів «Свято», «Вовча зграя», «Безодня», «Осінь для ангела», «Щоденний жезл» (за останній удостоєний Національної премії ім.Шевченка у 2001 році).
Поет Володимир Цибулько — про Євгена Пашковського:
— Це можна назвати самовдосконаленням — але пусте те вдосконалення само-, коли за ним стоїть лише власне его. Тобто самоспасіння. У Пашковського — це, як мінімум, спасіння українства через самого себе, але не самого себе. Він транзитне тіло — крізь його голодування протяжиться вся душа українства. Пригадую — 2002-й виборчий рік. Нашу Україну включно з «Нашою Україною» шматує на частини виборча напасть. А Пашковський голодує 36 діб і присвячує це голодування у молитвах перемозі демократів на чолі з Віктором Ющенком. Перемогли! Хай навіть і в ірраціональному знайшовши раціональне. А хто його знає, що Господь нашіптує на вухо кожному з нас. Але що кожному різне — то правда. Пашковський і прозу свою так пише: записує шепіт Господа нашого на всі вуха одночасно.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
