«Високооплачувана робота для симпатичних дівчат...». Ще зовсім недавно подібні оголошення чернігівці часто зустрічали в рекламних газетах і просто на стовпах. Потім вони раптово зникли, а ще пізніше стало відомо, що вперше в Чернігові відбулися два судових процеси за кримінальними справами, порушеними проти організованих груп сутенерів, які під виглядом комерційних фірм облаштували доставку клієнтам «дівчаток за викликом».
Сповідь сутенера
Свого часу мені випало познайомитися з молодим чоловіком, який мав певний досвід організації секс-бізнесу в Чернігові. Назвемо його Володимиром (своє справжнє ім'я та прізвище він просив не називати). Матеріали кримінальних справ проти сутенерів, про які розповіли співробітники обласного Управління боротьби з організованою злочинністю та прокуратури, певною мірою підтвердили розповідь Володимира про «тіньову» сторону життя у Чернігові.
За словами хлопця, свою дорогу в секс-бізнесі він розпочав наприкінці 90-х років: один зі знайомих допоміг йому влаштуватися охоронцем в одну з «ескорт-фірм».
«Спочатку я разом із водієм возив повій на виклики, — розповідав екс-сутенер. — Домовлявся з клієнтом, оцінював ситуацію, забирав гроші, потім дівчат — після роботи. Мені спочатку дуже пощастило: за першу ніч я заробив 100 доларів. На цій роботі потрібно бути дипломатом, адже можуть трапитися будь-які ситуації. Клієнт відмовиться платити або виникнуть якісь проблеми з дівками, міліцією. Наприклад, привезли дівчину клієнту, а, крім нього, нею покористувався ще хтось безплатно. Якщо ситуація виходила з-під мого контролю, я телефонував так званому «даху», який і вирішував це питання. Я працював охоронцем майже півроку. Потім стався неприємний інцидент. На фірмі відбувся дуже важкий «суботник» ( на жаргоні «суботник» — це безкоштовне обслуговування «даху», або потрібних людей повіями. — Авт.). Спочатку там було чотири дівчини на дев'ять чоловік, потім дві дівчини залишилися з шістьма. І все це тривало 15 годин. Після цього дівчата дуже довго приходили до тями, а потім почали вимагати в директора зустрічі із «дахом». А той їх просто побив. Я і кілька дівчат звільнилися з фірми.
Довго був без роботи, а потім вирішив створити власну фірму. Організаційний момент тривав дуже довго, поки мене не вивели на потрібну людину. Я віддав їй 200 доларів, паспорт, і через двадцять днів він уже приніс мені всі необхідні документи і навіть печатку фірми. Звичайно, в статуті жодного слова не було про надання секс-послуг. Ми писали про танці, стриптиз, інтелектуальне дозвілля тощо. Потім виготовили візитки, замовили рекламу. Дівчат запрошували через оголошення. Щось на зразок: «Високооплачувана робота для дівчат від 18 до 25 років» І давали наш телефон. На зустрічі приходили всі добровільно. Всім відразу говорили, чим вони займатимуться, розповідали про умови праці й суму, яку можна заробити. Якщо дівчата погоджувалися, приймали на роботу. Записували їх, в основному, танцівницями. Здебільшого йшли на цю роботу ті, хто хотів заробити. Місцевих дівчат було мало, в основному повіями ставали приїжджі.
Робочий день, а вірніше ніч, починався о 18-й годині і тривав до 6-ї ранку. Клієнти, звісно, бували різні. Дівчат забирали і в готель, і на квартири, і в сауни, і на дачі, брали навіть на полювання...
«Родинний» секс-бізнес
За підрахунками Володі, організований секс-бізнес у Чернігові за місяць мав обіг більш як 30 тисяч доларів. Втім така майже не прикрита протизаконна діяльність не могла тривати довго. Наприкінці минулого року в найбільшому готелі Чернігова «Градецький» було затримано першу організовану групу сутенерів. А в березні — ще одну. Ще дві фірми, які діяли в обласному центрі, за інформацією оперативників УБОЗу, швиденько згорнули свою діяльність і залягли на дно.
За словами убозівців, ці групи були організовані за однією схемою — директор фірми, диспетчер, який сидить на телефоні і приймає виклики, водії-охоронці і власне повії. За матеріалами першої справи проходило шість чоловік, і стільки ж — другої.
Бізнес був організований майже на родинних засадах. Так, один iз директорів, колишній військовослужбовець, зробив повією власну дружину, матір двох дітей. Він навіть лаяв її за те, що мало грошей заробляла. Організатор другої групи, чернігівський підприємець Олександр Р., — влаштував диспетчером фірми власну тещу. Вона приймала виклики по телефону, а також займалася відбором дівчат.Одна ж з проституток, мало того, що була дружиною відставного офіцера, ще й мала маленьку дитину. Штовхнуло її на заняття найдавнішою професією важке матеріальне становище.
Одне з питань, яке мене цікавило в усіх цих справах, стосувалося підпільного контролю за повіями, простіше кажучи, їхнього «даху». Однак вичерпної відповіді я не отримав. Убозівці лише натякали на те, що подібний бізнес неможливий без зв'язків із представниками певних правоохоронних органів, що й створювало чи не найбільшу складність у розкритті цього злочину. Необхідно було перекрити найменший витік інформації. Крім того, досить важко було відстежити контакти, не стільки повії з клієнтом, скільки директора з іншими особами, причетними до цього бізнесу. Нічний навар однієї фірми за ніч міг сягати півтори тисячі гривень. І це лише ті цифри, про які дізналися в ході розслідування. Втім поняття «даху» так і не фігурувало під час судових слухань. Але, що цікаво, за словами співробітників УБОЗу, коли директори фірм розповідали повіям, як діяти в разі виникнення проблем iз клієнтом, то чомусь говорили: «Викликайте міліцію!».
За словами Миколи Міщенка, старшого прокурора слідчого відділу прокуратури області, який підтримував обвинувачення в суді, такі кримінальні справи були для нього новими, адже стаття за сутенерство з'явилася у Кримінальному кодексі лише два роки тому. Однак суд відбувся, і всі учасники злочинних груп були засуджені до різних мір покарання, хоча не були пов'язані з реальним позбавленням волі. Тож ніхто із засуджених не подав апеляцію у вищу судову інстанцію.
Валерій ЛИТОВЧЕНКО.
Чернігів.