У «Пролозі до Макбета» Януковича немає,

      Якщо до Тули не прийнято їхати зі своїм самоваром, то до Великобританії, за аналогією, мабуть, ризиковано вирушати... зі своїм Шекспіром. Не знаю, чи страхала нашого Владислава Троїцького батьківщина великого Вільяма, але на гастролі запросили саме його «Пролог до Макбета», тож вибирати не доводилось. Повернувшись із гастролей, Троїцький перевів подих і назвав візит «ДАХу» до Лондона досить успішним.

      «Виступали ми в Барбікан-центрі, який є подарунком Лондону від королеви, — розповідає Владислав. — Він не має своєї трупи, до цього центру  запрошують колективи з різних країн світу. Ми зіграли десять вистав поспіль — це серйозне випробування, але квитки на спектаклі було продано ще до нашого приїзду, а вже під кінець декади стало зрозуміло, що гастролі можна було б і продовжити, бо не всі бажаючі подивилися наш «Пролог...». При цьому діаспори на виставах «ДАХу» не було — приходили місцеві жителі».                   Щоправда, певну дещицю в цей успіх внесла... Помаранчева революція, яку включили в програмку вистави англійські продюсери. Після чого Троїцького неодноразово «діставали» всілякими запитаннями, а тому доводилося пояснювати, що ніякого Януковича у виставі «Пролог до Макбета» шукати не треба — це мистецтво, а не гімн революції.

      Роботу над цією виставою у 2004 роцi  режисер починав із думками, далекими від барикад чи патетики. «Мені хотілося, щоб зі сцени йшло чисте почуття чистими фарбами, — зізнався він. —  Ніби нічого не відбувається, а є краса, суворість. Така сувора краса створює медитативний вплив на глядача... Для мене «Макбет» — це жіноча історія, історія української душі. В Україні дуже сильну роль відіграє саме жінка, але здебільшого вона «шабашує», «замикає» енергію цієї землі, замість того щоб позитивно, творчо її «розмикати». А мені хочеться розмикати, хоч би трохи подумати про свою сутнісну душу».

      Після ознайомлення з рецензіями на «Пролог...» місцевої преси, стало очевидним, що англійці там мало що зрозуміли,  але побачене їм сподобалося. «...Це Макбет, друзі, але не той, яким ми його знаємо»; «...безперечно, «Макбет «ДАХу» справляє сильне візуальне й акустичне враження, хоча й провокує деякий мимовільний сміх...»

      У «Пролозі до Макбета» беруть участь музиканти етно-хаус-гурту «ДахаБраха», музика яких, як тепер з'ясувалося, може завести й манiрних англійців. До речі, незабаром британцi зможуть «відриватися» у своїх емоціях разом із «ДахаБрахою» скільки завгодно — гурт уклав угоду з британською рекординговою компанією про випуск диска.

      Владислав Троїцький після гастролей у Лондоні  перебуває... у легкій творчій прострації. За словами режисера, після грандіозних подій у житті і творчості неодмінно постає питання: а що далі? до якої вершини прагнути тепер? Але на обрії — нові фестивалі в Німеччині та Франції, нові проекти, на які чекають київські прихильники  «ДАХу». Так що філософствувати з цього приводу можна лише у комплекті з розробкою нової оригінальної ідеї, на брак яких цей театр ніколи  не скаржився.