Поки опозиція «покурює у сторонці»...

      Дарма деякі політологи й політики час від часу іменують коаліційний уряд  «так званим» – мовляв, ніякої коаліції насправді не існує, і більшість свариться з Кабміном не менше, ніж міністри з більшістю. Бо Прем'єр-міністр Віктор Янукович переконаний, що все з точністю до навпаки: за рік уряд і парламентська більшість із «примарної коаліції» перетворились на «міцний союз однодумців».

      Виступаючи вчора на нараді з приводу підбиття підсумків спільної діяльності коаліційного Кабінету й більшості, пан Прем'єр зауважив, що, створивши рік тому «перший за всю історію незалежної України коаліційний уряд», представники виконавчої та законодавчої влади пішли на «серйозний і «небезпечний політичний експеримент». Тобто наважилися не лише змінити «характер відносин Кабінету міністрів і Верховної Ради», а  й надати йому «позитивного сенсу взаємодії та конструктивного діалогу». За словами Януковича, рік тому парламентські «більшовики» вперше публічно заявили про свою повну відповідальність перед громадянами України за результати роботи нового уряду. І після цих дванадцяти місяців спільної праці «немає сумнівів, що подальше розширення повноважень парламенту, зміцнення зв'язків «Верховна Рада — уряд іде лише на користь Україні», тому, на думку Прем'єра, «цю практику слід закріпити конституційно». 

      Хтось скаже: а як же численні помилки і провали, яких припустилися урядовці протягом цього року, висмоктана з пальця продовольча криза, подорожчання товарів, «проколи» в Держбюджеті-2004, зрештою, брутальна «підстава» народу з обіцяним підвищенням мінімальної зарплати до 237 гривень?

      А все це – просто «низка негативних моментів», які, на переконання Віктора Федоровича, на завадили «парламентсько-урядовій коаліції підтримати високі темпи економічного зростання в країні». Глава Кабміну вважає, що в українській економіці «вже починає спрацьовувати кумулятивний ефект піднесення окремих галузей, а це означає, що найближчими роками економічне зростання в Україні може нарешті набути стабільного, системного характеру». Ага, і щодо бюджету: як підкреслив пан Янукович, до одного зі здобутків коаліційного уряду належить і «вчасне прийняття» нового Держбюджету, який, «до речі, оцінений багатьма іноземними експертами як найбільш зважений та реалістичний із всіх, що приймали до цього в Україні». Словом, усе чудово. Хоча при бажанні можна піднатужитися й трохи більше: «Інша справа, що в наступному році, вже набравшись досвіду, навчившись працювати в унісон, ми просто зобов'язані, кажучи по-шахтарськи, «видати на-гора» ще більш значні результати. Я не маю сумнівів, що нам із вами це під силу!» – підбадьорив учасників зустрічі Прем'єр.

      Судячи з таких блискучих успіхів, немає нічого дивного в тому, що угоду між більшістю й урядом вирішили укласти ще принаймні на один рік. За словами Віктора Януковича, цей договір дає Україні  «шанс позбавитись незавидного статусу однієї з непередбачуваних країн пострадянського простору й перейти до рангу політично відповідальної, передбачуваної держави».

      А тих недалекоглядних парламентаріїв, які відмовилися від підписання угоди з урядом, Прем'єр-міністр порадив «усвідомити наслідки свого вибору». Адже ця відмова «не позбавила опозицію відповідальності за стан речей у державі, відповідальності перед громадянами України». А різниця між опозицією й «більшовиками», виявляється, «полягає лише в тому, що депутати більшості обрали активну і відповідальну позицію, взявши на себе повну відповідальність за реальну, частіше невдячну, повсякденну працю». Ті ж, хто, «покурюючи у сторонці», «юродствують і критикують владу, всіляко ганять парламентську більшість, зловтішаються з приводу труднощів уряду», повинні пам'ятати, що «несуть свою частку відповідальності за бездіяльність, огульну марну критику, стоячи збоку від державних справ у цей непростий для більшості наших громадян час».

      «Ми відкриті для обговорення конструктивних пропозицій, з якого б боку вони не надходили, — наголосив Янукович, зазначивши, що «вхід до парламентської коаліції» відкритий для всіх, «хто налаштований не критикувати й фіглярствувати, а реально приносити користь громадянам і країні».