Перевірка на кону

      Про те, що процес закручування фінансових вентелів для деяких муніципальних театрів розпочато, на спеціально скликаному брифінгу оголосив заступник голови КМДА Віталій Журавський. І разом із начальником Головного управління культури Світланою Зоріною навів цілу купу доказів того, що фінансувати всі 22 театри, які перебувають у підпорядкуванні Києва, «під одну гребінку» неправильно і неефективно. За словами пана Журавського, про зменшення суми, що витрачається на театри, не йдеться — у цьому році вона, як і в попередньому, становитиме близько 35 мільйонів гривень. Просто розподілятимуть ці гроші тепер за коефіцієнтом ефективності.

      «Нова влада у цьому питанні сповідує свою позицію, відмінну від позиції попередньої влади, — категорично заявив Віталій Журавський. — Кожен театр повинен мати своє обличчя, репертуар та свого глядача, і лише тоді він зможе розраховувати на підтримку міської влади». Серед тих, хто першими потрапили «під роздачу» і вже можуть не хвилюватися, — «Золоті ворота» та Український малий драматичний театр. Їм грошей на нові постановки у 2007-му не дадуть.

      «Цим театрам ми відмовляємо у соціально-творчому замовленні, — каже Світлана Зоріна. — Для своїх прем'єр їм потрібно буде шукати спонсорів. Але гроші на зарплати для колективу, оплату комунальних послуг тощо вони отримуватимуть. Поки що». За словами пані Зоріної, деякі київські театри працюють неефективно — можуть, приміром, випустити одну виставу, зіграти її разів п'ять, після чого спектакль просто припиняє своє існування. Питається, для чого вкладати гроші у такі «одноденки»?

      Тестувала театри на предмет ефективності незалежна дорадча рада, яку очолив завліт Національного театру імені Лесі Українки Борис Куріцин. За словами пана Бориса, для себе вони умовно поділили театри на чотири категорії: «А» (театральні колективи, спрямовані на дитячу аудиторію: ТЮГ, лялькові театри тощо); «В» (театри, які мають власне обличчя: Театр на Подолі, Молодий театр, «Сузір'я», «Колесо», драми і комедії та інші); «С» (циганський театр «Романс») та «D» («Золоті ворота» та Український малий драматичний театри»). До категорії «А» також вписали експериментальну «Вільну сцену» і Театр маріонеток, які разом із дитячими театрами можуть розраховувати на преференції з боку міської влади та, відповідно, на збільшення фінансування. Хоча конкуренція внутрішня існуватиме також: так, уже відомо, що певну суму недодадуть Київському театру опери і балету для дітей і юнацтва, натомість більше грошей отримає міський театр ляльок. До речі, театрам, які до категорії «D» поки що не потрапили, розслаблятися не варто: Борис Куріцин повідомив, що п'ять театрів перебувають у зоні ризику і якщо за рік не виправляться, то мають усі шанси скласти компанію аутсайдерам. Кому саме загрожує фінансова немилість міської влади, він не сказав, тож у тонусі про всяк випадок мають залишатися всі без винятку театри.

      Як запевняє Борис Куріцин, висновки дорадчої ради ні для кого не були відкриттям — вони очевидні. «У нас була серйозна розмова з керівниками театрів, — каже мистецтвознавець Валентина Заболотна. — Ми вислухали всіх. Театри ж, які програли, просто недостатньо серйозно підійшли до своїх пропозицій». За словами Валентини Ігорівни, певна сума коштів, що виділяється для театрів, буде відкладатися на підтримку молодих режисерів. А то у нас як: приходить молодий режисер до театру зі своєю геніальною ідеєю, а йому кажуть: «Принеси гроші, тоді будемо ставити»...

      Як повідомив Віталій Журавський, такий підхід до розподілу бюджету поки що існує лише в Києві. (До уваги провінції — подібні «нововведення» в умовах ринкової економіки є дуже «заразними»).

      У відповідь на питання про те, а що тепер робити «Золотим воротам» та Малому драматичному, звучало категоричне: «Нехай шукають спонсора!». При цьому Борис Куріцин додав, що національні театри свої прем'єри випускають лише за зароблені кошти та гроші спонсорів, держава цю статтю видатків не фінансує.