Повторне обрання Ніни Карпачової Уповноваженим з прав людини Верховної Ради обростає коментарями. Здебільшого — не такими, що додали б святкового настрою Ніні Іванівні. Хоча, з іншого боку, від словесного обурення вже нічого не зміниться — це на власній шкурі відчули і доповідачки ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. Дарма європейські «опікуни» України попереджали про те, що в нас дедалі більше відчувається «відсутність демократичних традицій» та повернення до кучмізму — зокрема, через призначення на ключові державні посади осіб, котрі вже скомпрометували себе та довірені їм інститути влади.
Відвертість пп. Северінсен і Вольвенд не була оцінена вітчизняними чиновниками. Натомість їх добряче вилаяв Мін'юст і навіть натякнув, що їхня «заангажованість» може стати причиною погіршення стосунків між нашою країною та Радою Європи. Відтак доповідачки ПАРЄ лишились при своїй думці, а Україна — при переобраній Ніні Карпачовій.
Громадська організація «Опора» (колишня «чорна «Пора»), заславши своїх «емісарів» до Верховної Ради, у день голосування за кандидатуру Уповноваженого намагалася провести міні-екзіт-пол. Про його результати «опористи» повідомили так: «На запитання «Яку кандидатуру ви підтримаєте?» народні депутати часто відповідали: «Це моя особиста справа». На жаль, укотре парламентарії переймаються «своїми справами», а не народними. На терезах українських політиків високі посади цинічно переважають моральні принципи і обов'язки перед громадськістю. Посади, які в першу чергу мають вагу для народу, легко стають розмінною монетою народних обранців».
Щоправда, всіх народних обранців причісувати під один гребінець було б неправильно. «УМ» спробувала дізнатися у представників другої за чисельністю парламентської фракції, чи не допомогли вони, бува, власними голосами переселитися Ніні Іванівні Карпачовій з вулиці Грушевського на Інститутську. Депутат від БЮТ Володимир Полохало назвав такі припущення «обурливими», додавши, що його політична сила двічі обговорювала питання омбудсмана і прийняла рішення підтримати іншого кандидата — Євгена Захарова. Особисто Полохало був категорично проти повернення Карпачової — він назвав його «нонсенсом» і зазначив, що відтепер ми матимемо «Уповноваженого з прав «антикризової» коаліції».
«Якась частина БЮТу все ж проголосувала за Ніну Іванівну», — констатував у коментарі для «УМ» Євген Захаров. Дійсно, нескладний математичний підрахунок доводить, що кількість багнетів «антикризової» коаліції виглядає скромнішою за цифру 255 (нагадаємо, що саме стільки голосів набрала Карпачова під час таємного голосування за Уповноваженого у Верховній Раді). Підозрювати в такому відступництві від попередніх заяв «Нашу Україну» підстав менше, адже в день обрання омбудсмана на кону стояла ще й кандидатура віце-спікера, що зрештою дісталась БЮТівцю Миколі Томенку.
«Однофракцієць» Томенка Володимир Полохало, в принципі, не виключає того, що «один-два» депутати від БЮТ могли піти всупереч волі блоку, однак «вся фракція висловилася з цього приводу чітко і недвозначно».
«Розслідування того, як вчорашня «регіоналка» Карпачова почала знову опікуватися правами всіх українських громадян, уже немає особливого сенсу. Хіба що з морально-етичної сторони... Доведеться наразі прийняти ту реальність, яка є: свого часу, констатує «Опора», Євгена Захарова підтримали представники 340 недержавних громадських організацій, але Уповноваженим з прав людини стала зовсім інша — заангажовано-партійна — людина.
«Ми взагалі не готові до впровадження інституту омбудсмана, ми взагалі не розуміємо, що таке права людини!» — емоційно відгукнувся на прохання прокоментувати цю подію політолог Вадим Карасьов.
* * *
«...Ми б хотiли, щоб нашi українськi колеги зрозумiли, що вони повиннi дотримуватися правил, які застосовуються до загальноприйнятих вимог для незалежних iнститутів», — так іще в січні цього року завершували свій месидж Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. На жаль, із дотриманням правил в Україні не склалося — як і з урізноманітненням облич, обтяжених державницькими портфелями.
Наталія ЛЕБІДЬ.
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.