Удар по членах уряду

08.02.2007

      Останнім часом мешканці Донецького краю, які на минулих виборах давали «на-гора» рекордні відсотки довіри своєму кандидату Віктору Януковичу та його команді, все частіше вголос повторюють зразок чорнуватого гумору. Мовляв, чогось навіть отару овець рахують за кількістю голів, а ось уряд — за кількістю членів... А звідси й той, уже серйозніший, факт, що нині членам уряду Віктора Януковича висловлюють довіру менше половини мешканців Донеччини.

      У тому, що рейтинг і авторитет «команди професіоналів» суттєво посунувся, вже не сумніваються навіть найзатятіші прихильники колишнього керманича області і двічі Прем'єра. Отож результати соціологічного дослідження, проведеного наприкінці січня аналітичною службою Миколи Гаврилова, не стали дуже несподіваними. У ході дослідження опитано 929 респондентів-донеччан, із яких уряду Януковича довіряють тільки 47 відсотків.

      Прикметно, що навіть та частина мешканців області, які ще намагаються довіряти Кабміну, теж не в захваті від діяльності його представників. Адже тільки 17 відсотків донеччан вважають, що уряд Януковича «старається для народу». I всього 11 відсотків вірять, що урядовці «роблять те, що обіцяли».

      Або така деталь. Ще місяць-другий тому багато хто із земляків керманича «найуспішнішого» Кабміну вважали, що «команді професіоналів» треба дати ще трохи часу, аби вони змогли себе проявити. Сьогодні «давати час» уряду згодні тільки 9 відсотків донеччан.

      Своє негативне ставлення 19 відсотків респондентів пояснюють елементарним розчаруванням, 15 відсотків вже втратили довіру особисто до Прем'єр-міністра, ще 14 — не сприймають преставників його урядової команди. І тільки 3 відсотки кажуть, що недостатньо проінформовані про роботу Кабміну. Водночас переважна більшість опитаних донеччан не потребує додаткової інформації про діяльність «команди професіоналів», бо таки вони відчули результати роботи Кабміну на власному досвіді. Звідси й падіння довіри до персони, на яку ще донедавна тут були готові молитися.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>