Катерина Серебрянська: Я просто захотіла вирватися з усталених рамок

      У чотири роки мама ледве завела її до спортивного залу, а потім не могла звідти витягти. Через деякий час маленька Катруся просто заявила: «Хочу бути олімпійською чемпіонкою!» Хоч як дивно, але саме так, наче в казці, воно й сталося. Крім головного успіху свого життя на Олімпіаді в Атланті, Катерині Серебрянській вдалося і стати дев'ятиразовою чемпіонкою світу з художньої гімнастики і вісім разів підкорити Європу.

      Утім спорт приносив Катерині не лише радість. У результаті спортивного конфлікту спортсменка втратила матір — найдорожчу людину у своєму житті. Проте дівчина знайшла в собі сили, щоб пробачити й жити й розвиватися далі. Працювала у спортивній редакції на Першому каналі національного телебачення, а сьогодні вона — керівник власної «Студії Серебрянських», прекрасна жінка і добра мати, ініціатор низки соціальних проектів.

«Ми ростимо здорових і гармонійних дітей, а не чемпіонів»

      — Катерино, дивлячись на дітей, які зараз займаються у «Студії Серебрянських», чи не виникало у вас бажання повернутися в спорт?

      — Ностальгічне бажання що-небудь повернути з'являється, як правило, у випадку, коли людина щось не до кінця зробила і їй хочеться змінити своє минуле. Я такого не відчуваю. Я абсолютно задоволена своєю спортивною кар'єрою, вдячна Богові за те, що вона відбулася. Хоча й видалася складнішою, ніж могло бути...

      Якби в мене було бажання виховувати олімпійських чемпіонів, я б створила школу художньої гімнастики і працювала б із дітьми. Проте ми з мамою відкрили школу гармонійного розвитку, де діти не прагнуть до медалей і не намагаються бути першими. Головне для нас — здоров'я, повноцінне навчання в школі, гарні стосунки з батьками і спілкування з дітьми. Мені здається, що, отримавши такий багаж знань, в житті діти будуть щасливішими і зможуть реалізувати себе більше, ніж спортсмени на олімпійській арені. А медалі... (знизує плечима).

      — Але до вашої «Студії» приходять і діти, які мріють стати великими спортсменами...

      — Я так не думаю. Наша студія — це школа гармонічного розвитку дітей, ми одразу кажемо, що не намагаємося виховати чемпіонів-спортсменів. До нас приходять ті батьки, які ставлять перед собою завдання мати здорову й гармонійно розвинену дитину. Ті ж, хто бажає задовольнити власні амбіції відносно великого спорту, ідуть в інші школи.

      — Ви берете до себе всіх бажаючих чи влаштовуєте якийсь відбір дітей?

      — Ніякого відсіювання немає. У «Студії Серебрянських» займаються абсолютно звичайні діти різного віку й без спеціальної підготовки. Навіть повненька дівчинка може прийти і тренуватиметься в комфортних для неї умовах, робитиме те, що її подобатиметься.

«В один момент у коментаторській кабіні я раптом зрозуміла...»

      — Але ви самі, напевно, часом згадуєте своє спортивне життя. Пам'ятаєте свою першу перемогу?

      — Свою дебютну нагороду я здобула ще в дитячому садку — за якісь невеликі досягнення, причому неспортивні. Стосовно ж гімнастики, то кожна медаль, кожна перемога чи поразка вплинули на всю моя кар'єру. Я не можу сказати, яка медаль є найдорожчою і, чесно кажучи, не згадаю, яка була найпершою. Відклалося лише, що доводилося багато працювати, щоб досягти вершин — чи то на звичайних міських змаганнях у Сімферополі, чи на Олімпійських іграх в Америці.

      — Утім «золота» для вас Олімпіада, мабуть, залишила найяскравіший спогад?

      — Для будь-якого спортсмена Олімпійські ігри стають мрією всього спортивного життя, тому зрівнятися з ними не може ніщо. Проте були ще одні особливі змагання: на чемпіонаті світу в іспанському місті Аліканте, де я вперше виступала в складі збірної України, я відчула, що можу досягти високих результатів.

      — А коли ви зрозуміли, що час завершити спортивну кар'єру?

      — Це були змагання чи то в Греції, чи то в Португалії — зараз і не згадаю. Під час виступів інших учасниць я піднялася до коментаторської кабіни. І в один момент, абсолютно не очікувано, я зрозуміла: все, що тут відбувається, для мене вже не на стільки важливо, адже я досягла в спорті всього, про що мріяла. Це не стосується ні медалей, ні грошей... Просто реалізація в художній гімнастиці для мене уже відбулася. Я побачила, що виступи спортсменок дуже схожі між собою: дівчата виконують певний набір елементів, за межі якого неможливо вийти, не можна зробити щось неординарне — у будь-якому випадку існують жорсткі рамки. І я зрозуміла, що хочу з цих рамок вирватися.

      По завершенні мого виступу, а це була вправа зі стрічкою, я йшла з мамою по краю килима і сказала, що хочу завершити свою кар'єру. Мене тоді дуже здивувало, що мама відповіла: «Добре, ми вчинимо так, як ти вважаєш за потрібне». Так і відбулося прощання зі спортом.

«Навчаю відпочивати цікаво — готую професійних аніматорів»

      — Якими ж проектами ви займаєтеся у позаспортивному житті?

      — Я разом зі своєю подругою, також директором «Студії Серебрянських», виступила засновником компанії професійних аніматорів (масовиків-затійників, які організовують спортивні розваги для відпочивальників у готелях. — Ред.). Ми ставимо собі за мету підвищення рівня в курортній сфері, аби гості Південного берега Криму мали можливість відпочивати активно, зайнятися спортом. Також ця компанія займається працевлаштуванням молодих людей, надає їм можливість отримувати певні знання й допомагає, наприклад, знайти роботу за кордоном улітку, якщо упродовж осінньо-весняного «сезону» ви навчаєтеся. На мій погляд, це досить шляхетна мета, тому що я часто зустрічаюся з тими проблемами, які зараз має молодь, і мені просто хочеться допомогти. Збираємося ми працевлаштовувати і молодих талановитих артистів танцювального й музичного жанрів, акторів на кораблі та в парки розваг.

      — Ця компанія функціонує на базі «Студії Серебрянських»?

      — Вони співпрацюють у рамках школи, тобто ми використовуємо викладачів різних предметів Студії та специфічний підхід, адже студенти — ті ж самі діти. У нас уже відбувається набір на перший курс професійних аніматорів. Для початку лише 60 місць, які вже зайняті. Ми лише оголосили про набір, не даючи жодної реклами, а люди почали приходити самі (посміхається).

      — Сферу своєї діяльності ви обмежуєте тільки рідним Кримом?

      — Наші плани сягають далі — ми вже працюємо з кращими готелями Туреччини та Єгипту.

«Свідомі люди допомагають, як можуть»

      — Катерино, ви також займаєтесь і багатьма соціальними проектами...

      — Так, як, вважаю, будь-яка свідома людина. Просто хтось дає гроші бабці коло церкви, хтось, у кого більше можливостей, допомагає окремим дітям інтернату, а хтось і всьому закладу. Ми разом з друзями своїми компаніями беремо активну участь у різних проектах. Наприклад, знімали рекламний ролик до Дня захисту дітей. Гроші, отримані від благодійної акції в «Макдональдзі», підуть на допомогу кардіологічній клініці. І такі заходи — не рідкість.

      — А когось із спортсменів до своєї діяльності залучаєте?

      — Я підтримую стосунки з багатьма спортсменами, наприклад з Лілією Подкопаєвою, Андрієм Медвєдєвим, Сергієм Бубкою. Тут важливо не те, кого ми залучаємо, а те, що нормальні люди звертають увагу на те, що вони роблять, i той факт, що вони не байдужі до цього. Ті, кого я назвала, дуже часто відзиваються на різні пропозиції, і ми з радістю співпрацюємо.

      — На вашу думку, якою повинна бути ідеальна жінка, мати й бізнес-леді?

      — Не існує нічого ідеального! Найголовніше, кожен повинен бути таким, яким він є насправді. Не треба намагатися бути на когось схожим, тому що одразу стаєш поганою копією когось і втрачаєш себе. Думаю, жінка може бути і гарною матір'ю, і успішною бізнес-вумен, і хорошим соціальним працівником, при цьому лише треба вміти поєднувати ці ролі і вчасно перемикатися. Тобто приходячи додому, бути не бізнес-леді, а просто мамою. Потрібно просто залишати за межами те, що не стосується певного образу, і тоді все буде виходити!

      — А вам вдається вправлятися зі своїм перемикачем?

      — Я стараюся! (Посміхається).

      — Катерина Серебрянська — щаслива людина?

      — У кожної людини своє розуміння щастя. Я щодня чомусь навчаюся й намагаюся позитивно сприймати все, що зі мною відбувається!

Розмовляла Ірина ЧИМИРИС.

ДОСЬЄ «УМ»

Катерина Серебрянська

      У минулому — професійна гімнастка. Нині — директор «Студії Серебрянських».

      Народилася 25 жовтня 1977 року у Сімферополі. Донька відомого футболіста «Таврії» Олега Серебрянського.

      Художньою гімнастикою займалася з чотирьох років під керівництвом мами — Любові Серебрянської.

      Олімпійська чемпіонка 1996 р. в Атланті. Абсолютна чемпіонка світу 1995 р. і Європи 1996 р. Багаторазова переможниця чемпіонатів світу і Європи в командному заліку і в окремих видах багатоборства.

      Після закінчення спортивної кар'єри займалася модельним бізнесом, працювала директором Творчого об'єднання спортивних передач на Першому національному каналі телебачення (2002 р.)

      Закінчила Харківський національний інститут фізичного виховання і спорту.

      Нагороджена орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

      Виховує шестирічного сина Євгена.