Чи ту голову шукає новий глава Генпрокуратури?

      Учора Геннадій Васильєв, місяць тому призначений Генеральним прокурором, провів свою першу прес-конференцію. Основне враження після першого «пришестя» — новий керманич Різницької намагається спалити всі мости, дистанціюючись від свого попередника Святослава Піскуна. Васильєв, приміром, розповів, що днями надіслав Володимиру Литвину лист, у якому повідомив про відкликання з парламенту подання на притягнення Юлії Тимошенко до кримінальної відповідальності, яке Піскун уперто слав депутатам кілька разів. «Але сказати, що в діях Тимошенко нема складу злочину, я не можу, — цитує слова Васильєва видання сайт «Форум». — Коли прийшов новий Генпрокурор, з'явилась необхідність поглянути на справу по-іншому».

      По-іншому екс-віце-спікер позирає і на «справу Гонгадзе», яка для Піскуна була «справою честі», а для Васильєва стала «найбільш актуальним і найбільш важливим на сьогодні». Перед своєю відставкою Святослав Михайлович помітно активізувався (невідомо, наскільки виправдано): дав санкцію на арешт колишнього начальника Управління кримінального розшуку МВС Олексія Пукача, заявляв, що невдовзі цю суперрезонансну справу буде розкрито повністю. Геннадій Васильєв натомість сказав, що у слідства немає конкретних підозрюваних, а заяви попереднього Генпрокурора він називає «необгрунтованими і безвідповідальними». Водночас Васильєв зазначив, що вважає неетичним коментувати те, чи зловживав Піскун (пригадуєте службові доповіді Ольги Колінько?) своїм службовим становищем.

      Про версію Олексія Пукача, за наказом котрого начебто палили документацію щодо стеження за Георгієм Гонгадзе, Васильєв відгукнувся напівстримано-напівскептично. Він нагадав, що рішенням апеляційного суду Пукача було звільнено з-під варти. При цьому новий Генпрокурор поставив риторичне запитання: чому раніше співробітники Генпрокуратури не звертали уваги на ці документи? Питання справді слушне, і не журналістам на нього відповідати, а, либонь, Михайлові Потебеньку, а невдовзі — і самому Васильєву.

      Працівники Генпрокуратури Васильєва скептично ставляться і до іншого сліду в «справі Гонгадзе»: міліцейської «банди перевертнів» та її ватажка (принаймні так стверджувало слідство) Ігоря Гончарова. Нагадаємо, за його інформацією, редактора «Української правди» Гію Гонгадзе начебто вбив Юрій Нестеров, котрий буцімто входив до банди «Киселя», а про підготовку «наїзду» на Гонгадзе знали Юрій Кравченко, Леонід Кучма і Олександр Волков. Утім Васильєв підкреслив, що це «тільки версії, над якими необхідно працювати», і на завершення додав: «Неможливо буде кого-небудь притягти до відповідальності по цій справі, поки ми не знайдемо голову (Гонгадзе. — Ред.)».

      У принципі, за такі слова має бути соромно. Що може залишитись від голови, якщо рештки тіла Гії, котрі всі ці роки, після того чорного вересневого дня 2000 року, перебували в морзі, вже давно не є «тілом»? Як знайти цю голову? Коли це станеться? І хіба мало інших, бодай «дотичних», доказів — «плівок Мельниченка», листів Гончарова, свідчень директора радіо «Континент» Сергія Шолоха тощо? Чи ту «голову» шукають?

      Натомість Васильєв готовий провести ще одну експертизу «таращанського тіла». За словами Генпрокурора, він найближчим часом планує зустрітися з матір'ю журналіста Лесею Гонгадзе: «На мій погляд, немає необхідності в новій експертизі, однак, якщо вона буде наполягати — немає питань. Це ж мати».

      А от резонансну і незручну для української влади справу іншого опозиційного  журналіста — директора телекомпанії «Тор» Ігоря Александрова — новопризначений Васильєв збирається передати до суду найближчим часом. За його словами, зібрано достатньо доказів, встановлено 12 чоловік, причетних до цього вбивства, 11 із них затримані.

      До речі, зараз ГП займається ще однією цікавою справою: за депутатським запитом працівники з Різницької почали перевірку бізнесової діяльності Віктора Медведчука і його зв'язкiв iз трастами та офшорними зонами, повідомив Васильєв.