Гостя з космосу

01.02.2007
Гостя з космосу

Хайді — більше уваги, ніж Прем'єру

      Можливо, вперше і востаннє в історії села Новий Яричів Кам'янко-Бузького району Львівської області його дороги вичистили від снігу і посипали піском. Принаймні водій однієї з маршруток, що кінцевою зупинкою має село, де живуть родичі першої космонавтки українського походження, розповів, що «ще вчора ввечері по дорозі неможливо було їхати». Утім, нічого дивного — показове «вилизування» вулиць є незмінним атрибутом приготування до візитів «високих гостей». Того дня комунальні служби «вилизували» не лише дороги провінційного селища Новий Яричів, а й вулиці обласного центру, куди з візитом завітав прем'єр-міністр Віктор Янукович.

      Високопосадовця журналісти дещо обділили увагою, віддавши перевагу поїздці у львівську глибинку з пані Стефанишин-Пайпер. Не останню роль у цьому зіграв ажіотаж, професійно створений працівниками фонду, президентом якого є бізнесмен, зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук. Саме на його запрошення в Україну приїхала американська космонавтка. Врешті, намагання зробити з приїзду Хайдемарі Стефанишин-Пайпер шоу всеукраїнського масштабу ввінчалося не тільки успіхом, а й проблемами з втручанням в особисте життя останньої. Представники ж фонду, які заварили цю кашу, ледь не звинувачували журналістів в аморальності та гонитві за ексклюзивом. Але про це згодом.

      Село, в якому живуть родичі відомої космонавтки, готувалося до її приїзду серйозно. На місцевому майдані поставили колонки і зібрали близько 200 людей «масовки». Звільнили від уроків учнів 7-х та 11-х класів місцевої школи. Як пояснила вчителька одній з журналісток причину звільнення від уроків, — діти також хочуть побачити Хайді. Щоправда, не зрозуміло, чому саме 7-мі та 11-ті класи. Невже учні всіх інших класів не виявили бажання подивитися на космонавтку? Це питання так і залишилося без відповіді.

Космонавтці дарували вірші

      Мітинг-вітання розпочався після приїзду поважної гості досить кволим скандуванням дітей «Хайді! Хайді!». Далі за справу взявся місцевий голова сільради, який у певні моменти дійства радше нагадував тамаду на весіллі й, попри потужні колонки, чомусь дуже голосно вів церемонію вітання. Тим часом оператори і фотокореспонденти так обступили трибуну, що іншим присутнім було важкувато споглядати першу космонавтку українського походження. Вітальний мітинг тривав, космонавтці дарували подарунки, зокрема ляльки в українському однострої, квіти і навіть вірші. Серед авторів хвалебних од, присвячених Хайдемарі Стефанишин-Пайпер, були як місцева вчителька школи Нового Яричева, так і заїжджий поет, творчий доробок якого (за словами голови сільради) складає 1500 віршів.

      Один із віршів, який прозвучав на Майдані, називався «Гордості України». Перший стовпчик — без коментарів:

 

      «Нам заздрять сьогодні

й села й міста,

      в нас зустріч проходить

зовсім не проста,

      бо жінка смілива

українська найперша,

      у космос політ свій

у вересні звершила»

 

      Далі в такому ж стилі. Ще кілька виступів із незрозумілими біографічними довідками, у яких йшлося про те, що хтось «працює на макаронній фабриці» та що в когось «є родичі в Штатах», і слово надали винуватиці свята. Хайді, яка вистояла півгодини на 10-градусному морозі без головного убору, вислуховуючи співи хорів і вітальні виступи, була небагатослівна.

      «Я приїхала в Україну і мене зустріло дуже багато людей. Спершу в Києві було багато репортерів, потім, у Львові, — ще більше, а тепер тут стільки вас прийшло мене привітати. Мій батько помер вже, але він дуже би тішився з того, як тепло ви мене вітаєте», — сказала вона і подарувала громаді села фотографію космічного корабля з українським та американським прапорами.

      Заключна частина мітингу ознаменувалася приходом скромної колони з десяти молодих людей, одягнутих у камуфляжну форму і з червоно-чорним прапором. У руках вони тримали плакат «Хайді, ми тебе любимо — Конгрес Українських Націоналістів».

«В Україну привезу сина та чоловіка»

      Після завершення святкового мітингу повинна була відбутися та подія, на яку, власне, запрошували журналістів організатори приїзду Хайдемарі Стефанишин-Пайпер — зустріч iз родичами. Фотографії та відеокадри космонавтки за родинним столом мали стати хітом новин того дня. Але не склалося. На зустріч із родиною потрапив лише один фотограф — працівник фонду Віктора Пінчука. Спроба ж інших фотокореспондентів потрапити до хати ледь не завершилася бійкою. Агресивно налаштовані охоронці з того ж фонду виштовхали їх за межі подвір'я, посилаючись на «право на приватне життя».

      До церкви в селі Якимів, де народився батько Хайдемарі Пайпер, її вели попід руки. При цьому космонавтка виглядала дещо втомленою і шкутильгала на одну ногу. Місцеві мешканці, які чекали більше години, щоб подивитися на іноземну гостю, бачили її не більше п'яти хвилин. Після того  як американка зайшла до церкви, вхід туди заблокували все ті ж охоронці. Цього разу організатори візиту пояснили відсутність доступу до церкви (громадське місце) тим, що Хайді «дуже втомлена, не спить уже 5 днів і в церкві хоче трохи спокою». Згодом до приміщення святині впустили лише «найближчих родичів» і на кілька хвилин — фотокореспондентів. Дівчата з хоругвами під час «вітальної служби Божої» стояли поза церквою.

      Після служби Хайдемарі Стефанишин-Пайпер відвідала могилу свого діда на місцевому цвинтарі й ще одну хату, де живуть її родичі. Біля останньої вона висловила радість із того, що приїхала до України і змогла побачити родину, про яку батько багато розповідав. «Я побачила батьківщину свого батька, відвідала місця, де він виростав. Не думаю, що є слова, якими можу описати свої відчуття», — сказала Хайдемарі Стефанишин-Пайпер. І додала, що обов'язково приїде в Україну знову, бо цього разу було дуже мало часу, щоб поспілкуватися з родиною. Вона також висловила бажання привезти до України сина і чоловіка, щоб ті подивилися на «місце, де народився мій батько». Завершився візит космонавтки українського походження закритим спілкуванням із родиною. Увечері зі Львова вона повернулася до столиці, звідки полетить до Сполучених Штатів Америки.

 

ДОВІДКА «УМ»

      Хайдемарі Стефанишин-Пайпер народилася і виросла в Міннесоті, у родині українця та німкені: Михайла та Адельгейд Стефанишиних. Хайдемарi, як розповідають її українські родичі, дуже гарно вчилася у школі, постійно виборювала різноманітні призи на учнівських конкурсах. Батько  зумів привчити дочку до українських традицій. Із його допомогою дівчина вивчила українську мову, напам'ять знає чимало творів Франка та Шевченка. Зі своїм чоловіком-американцем вони обвінчалися в українській православній церкві. Свого 17-річного сина Хайді також навчає української мови. В нашу історію, нагадаємо, Хайдемарі ввійде як перша українська космонавтка. Стефанишин-Пайпер брала участь у космічному польоті у вересні торік. У космосі вона провела 12 днів. Із них понад 13 годин  перебувала у відкритому космічному просторі на міжнародній космічній станції.

  • «Поверніть нам Україну!»

    ...Поїздка у Крим до друзів лише на перший погляд здавалася мені приємною пригодою, а в реальності подорож перетворилася на постійне нервування, втрачений час та зустріч із людьми, повними розчарування. >>

  • Зцілення за гамбурзьким рахунком

    Збройні сили Німеччини — Бундесвер — мають загалом п’ять госпіталів у різних містах країни. Ми заходимо в той із них, що в Гамбурзі, на Лессерштрасе, 180. Надворі зимно; стоїть густий, як молоко, туман — такого в найбільшому портовому місті ФРН не бачили вже давно. >>

  • Хто рано встає, тому вишиванки — на вибір

    То колись пана було видно по халявах. Нині треба брати вище. На піку популярності — вишиванки. За ними легко ідентифікувати українців, скажімо, в натовпі на Манхеттені, Єлісейських полях чи на ЧС-2014 у Ріо-де-Жанейро. Що вже казати про Україну. >>

  • На півночі, де ялинки ростуть

    Йдеться не про крайню північ, де казкова Герда шукала свого Кая, а про північ Сумщини. Край, утім, не менш красивий, ніж казковий.

    Пам’ятаю, коли ще студенткою–практиканткою вперше приїхала до північних районів області, була вражена дерев’яними будинками, воротами з дерев’яними дашками... >>

  • Хильнемо історії?

    Ще задовго до появи в Тернополі цього незвичайного музейного закладу тут було створено «Самогонну ресторацію» — родинну корпорацію закладів громадського харчування, емблемою якої є долоня із зображеним на ній серцем. Такий символ господарі пояснюють прагненням вкладати у справу своїх рук максимум любові. >>

  • За Київ, до перемоги!

    Осінній недільний ранок для мешканців житлового масиву Троєщина минулого тижня був особливим. Адже на вулицях району можна було побачити німців, що спокійно розгулювати з автоматами в руках та мило посміхалися перехожим. Здавалося, ніби зараз не 2013 рік, а період Великої Вітчизняної і столиця знову окупована гітлерівцями. >>