(РЕЙТЕР.)
У ці дні в Парижі триває всесвітня конференція ООН із проблем глобального потепління. Ця проблема дійсно стосується всіх і кожного. Замість двох місяців зими в Україні фактично панувала м'яка осінь, а після кількох днів хуртовин синоптики знову обіцяють поліпшення погодних умов та послаблення морозів. Весна при цьому нібито має прийти за звичним графіком.
В умовах серйозних кліматичних змін на планеті порівняно невеликій Європі (й Україні — також) «світить» прийняти на власній території мешканців одразу двох континентів — через можливу нестримну спеку, брак прісної води і голод. Утім українські вчені знають, як недопустити подібні катаклізми і вижити в умовах глобального потепління. Для цього вони розробили програму «Ковчег».
Про те, що крижана шапка Північного полюсу тане, наче пломбір на липневому сонці, погрожуючи людству другим всесвітнім потопом, знає вже, мабуть, кожен першокласник. Але навіть титулованим науковцям, які активно вивчають ризики, пов'язані з глобальним потеплінням, ще не вдалося винайти єдиної концепції виживання землян в умовах температурного екстріму. Програма «Ковчег», розроблена групою українських та російських учених, може успішно заповнити цю білу пляму. Більше того, запропоновані технології цілком згодяться і для «мирного» часу, бо спроможні вирішити низку серйозних екологічних, енергетичних та сільськогосподарських проблем.
Глобальне тепло, якщо вірити пророчим висновкам синоптиків та футурологів, таїть у собі енергію великої руйнівної сили. Одну частину планети висушить пекельне сонце, другу заллє велика вода. І все це на тлі не минаючих вулканів, землетрусів, ураганів, цунамі. Словом, де б людина не пустила родинне коріння, її шанси втекти від природного бумерангу дорівнюють фактично нулю. Але дію цього апокаліптичного фатуму, як не дивно, можна пом'якшити. Правда, за умови, якщо світова спільнота перегляне стихійні принципи свого буття і нарешті сформує єдину стратегію розвитку земної цивілізації.
За словами авторів програми, грядущі катаклізми, викликані глобальним потеплінням, можуть згуртувати людство навколо ідеї спільного порятунку, бо навіть високорозвиненим країнам не вдасться «випливти» самотужки. Вже настав час, зазначають учені в своєму зверненні до світової спільноти, «перейти від стихійного ринкового укладу життя окремих країн до формування глобального керованого процесу життя всього людства».
На думку авторів «Ковчегу», їхня концепція є альтернативою конфліктам народів і рас, що неминуче виникнуть в умовах глобальної зміни клімату. І оскільки лихо завжди дешевше і простіше попередити, ніж побороти, вчені закликають світову спільноту якнайшвидше взяти їхні ідеї до уваги. Свою концепцію вони вже сформулювали у вигляді звернення, і невдовзі запропонують її всім впливовим світовим організаціям та урядам провідних держав. «Маючи ряд технічних, технологічних і соціальних рішень, — ідеться у документi, — пропонуємо в рамках ООН, за підтримки міжнародних громадських, наукових, політичних та інших організацій, розпочати реалізацію їх у вигляді програми «Ковчег» на базі наукових та виробничих організацій України з подальшим приєднанням установ та підприємств СНД й інших зацікавлених країн. Також пропонуємо створити одночасно оперативний орган, що комплексно вирішував би глобальні проблеми і формував концепцію глобального оптимального управління умовами життя усіх країн». Автори «Ковчегу» переконані, що на їхній заклик відгукнуться вчені інших держав, і разом, за підтримки потужних фінансових структур, вони створять і реалізують спільну програму порятунку.
За останні кілька десятиліть субтропіки просунулися у північному напрямку більш як на 100 кілометрів. Така тенденція зберігатиметься і надалі. А це означає, що температура, що постійно зростає, та жаркі південні вітри перетворять великі площі родючих земель на безплідну пустелю. В Україні подібне лихо загрожує південним регіонам та Кримському півострову. Але, як запевняють автори вищезгаданої програми, згубну дію піску можна побороти за допомогою технології створення штучного гумусу — основного носія і хранителя родючості грунту. Це ноу-хау, аналогів якому поки що немає в світі, розробив співробітник харківського Науково-технологічного інституту транскрипції, трансляції та реплікації Вадим Іоненко.
На відміну від уже існуючих подібних технологій, криптогумін «по-харківському» виготовляють за лічені години, у необмеженій кількості і з великим економічним та екологічним ефектом — сировиною для виробництва цього продукту є звичайнісіньке побутове сміття органічного походження. Тобто для того, щоб побороти пустелю (або, наприклад, наслідки бездумного спустошення наших чорноземів), достатньо збудувати у кожному місті по сміттєспалювальному заводу. Словом, людству випала рідкісна нагода одним пострілом вполювати одразу двох зайців, адже проблема утилізації тих же пластикових пляшок і поліетиленових пакетів уже давно набула світового масштабу.
Вадим Іоненко після вдало проведених експериментів уже запатентував свій винахід і тепер чекає інвестора, який би погодився втілити його ідею в життя. Виробничники і справді можуть мати з цього бізнесу солідний прибуток, адже отримуватимуть кошти не лише з місцевих бюджетів за перероблене сміття, а й від аграріїв. Для того, аби збагатити гектар сільськогосподарських угідь чи тієї ж пустелі гумусом, потрібно близько 5 тонн цього «продукту».
Привид всепоглинаючої Сахари змушує вчених думати також про нові сорти сільськогосподарських культур, які в умовах пекельного сонця давали б пристойний урожай. Харківський Центр прикладного магнетизму пропонує щодо цього технологію магнітної обробки насіння, що дозволяє створювати зразки фактично нових високопродуктивних зернових культур із високим вмістом білку і напрочуд ефективною селекцією. Лабораторно-польові дослідження, проведені одразу в трьох наукових центрах країни, підтвердили висновки авторів ноу-хау. Але для його практичного впровадження необхідно налагодити випуск спеціальних установок, для чого потрібні знову ж таки гроші.
Рятівною для теперішніх та майбутніх пустель може бути і технологія отримання води з повітря (у прямому значенні цього слова) без затрат зовнішньої енергії. Її пропонує наш всесвітньо відомий академік із Києва Борис Болотов. Йдеться про формулу спеціальної речовини, кілограм якої здатний конденсувати з навколишнього простору за добу тонну чистої, фактично дистильованої рідини. Така вода придатна як для споживання людиною, так і для зрошення грунтів.
Для того, аби утримати народи Африки та Азії (ці континенти, згідно з прогнозами вчених, особливо постраждають від засухи) на їхніх власних територіях, розвинені європейські та північноамериканські країни, без сумніву, витратять чималі кошти. Але ці суми, за підрахунками фахівців, будуть у сотні разів меншими за ті, що доведеться неминуче виділяти на вимушений прийом численних біженців. Останні вже тепер є великою проблемою для західного світу. Але одна справа, коли шукати кращого життя, безробіття та війни змушують людей, зовсім інша — коли голод, нестримна спека і брак прісної води. Розмістити ж на власній території мешканців одразу двох континентів у порівняно невеликій Європі навряд чи вдасться без великих проблем. Звідси — реальна загроза втратити не лише високий рівень життя своїх громадян, а й отримати численні конфлікти на расовому та етнічному грунті.
Екологічні ж прогнози вчених щодо цього справді невтішні. Керівник науково-дослідного інституту Goddard Institute for Space Studies (НАСА) Джеймс Хансен, наприклад, запевняє, що у людства залишилося всього лише десятиліття, аби фахівці змогли розібратися з глобальним наступом пустелі. А спеціалісти британського Центру кліматичних прогнозів та аналізу імені Хедлі створили комп'ютерну модель майбутніх природних змін на планеті і запевняють: через високу температуру і надмірну засуху землеробство стане практично неможливим на третині планети.
Глобальне потепління, як стверджують усі без винятку науковці, призведе до надмірної активності земної кори. А це означає, що люди змушені будуть навчитися жити в умовах неминаючих землетрусів. Аби врятувати їх від розгулу природної стихії і захистити від необхідності до кінця свого віку зводити нове житло, російські вчені винайшли технологію створення сейсмічно стійких будинків. Це ноу-хау може також стати у нагоді мешканцям тих районів планети, яким із тієї ж «глобальної» причини загрожують повені. Тобто ці диво-хатинки здатні злітати у повітря, бо сконструйовані за принципом дирижабля, і спливати на воді, бо оснащені спеціальними палями. Універсальності їм додають також дивовижної легкості матеріали (технологія їх виробництва — теж ноу-хау) і надзвичайно висока герметичність.
Для цих мобілебудинків науковці розробили і новітні утеплювачі. Виготовляють їх з певної природної сировини (її родовища є і на Західній Україні) методом кип'ятіння у спеціальних розчинах. Створений за такою технологією матеріал настільки вдало зберігає тепло, що для нагрівання будинку площею 100 квадратних метрів достатньо потужності трьох 100-ватних електричних лампочок. Таке ж житло може бути використане і в пустельних районах. Достатньо оснастити його лише звичайним кондиціонером. На думку кандидата технічних наук, харків'янина Юрія Стельмахова, для більшої надійності будинки-дирижаблі слід виготовляти у вигляді автономної системи життєзабезпечення. А все тому, що глобальні сейсмічні катаклізми, найвірогідніше, супроводжуватимуться активною вулканічною діяльністю і викидами попелу, пилу, твердих часток породи у верхні шари атмосфери та ближній космос. Висока ступінь забруднення повітря може тривати досить довго. Тому «літаючі будинки» мусять стати надійним прихистком для людей.
Неважко здогадатися, що подібні диво-хатинки Україні, яка серйозно потерпає через дорожнечу газу та вугілля, згодилися б уже тепер. Перспективність вищезгаданої технології доводить і такий простий факт. Наразі у Росії працює вже два заводи з виробництва новітніх теплоізолюючих речовин. Продукцію одного з них на корені скуповує всесвітній природній монополіст «Держпром» — для створення труб нового покоління.
У будівельній індустрії такого класу можна заодно використовувати ізоляційні плити, двері та вікна з базальтового паперу. Технологію його виготовлення пропонує знову ж таки Борис Болотов. Необхідна для цього сировина (в основному, йдеться про гіпс та базальт) не є великою проблемою. До того ж цей надлегкий і дуже міцний матеріал неодмінно зацікавить підприємства паперової галузі, бо на його основі можна друкувати гроші, фоліанти, офіційні бланки державної ваги. А все тому, що він не горить у вогні, не розкисає у воді і фактично непідвладний згубній дії часу. Будівельні плити, виготовлені з базальтового паперу, також прекрасно зберігають тепло взимку і захищають від пекельної спеки влітку.
Землетруси та інші природні катаклізми, що несе iз собою глобальне потепління, очевидно, змусять людство переглянути існуючі концепції енергозабезпечення. За словами Юрія Стельмахова, ми навряд чи можемо розраховувати на те, що в умовах надмірної активності земної кори та подібних стихійних негараздів теплові, електричні й атомні станції працюватимуть без збоїв. Про лінії електропередач годі й казати. Саме тому, на його думку, настав час нарешті реалізувати альтернативні джерела енергії. Наприклад, скористатися новітньою установкою Бориса Болотова, що діє на основі холодного термоядерного синтезу. Останнє ноу-хау, крім величезної економії енергоресурсів, дозволяє створювати автономні системи опалення, якими можна оснастити кожен будинок.
Як відомо, основною причиною глобального потепління науковці називають сьогодні так званий парниковий ефект, що виник внаслідок забруднення атмосфери виробничими викидами. У разі, якщо світова економіка і надалі розвиватиметься за таким принципом, то через цей несприятливий фактор середня температура на планеті до кінця століття зросте на дуже небезпечні три градуси. Принаймні в цьому запевняють прихильники антропогенної концепції.
Але водночас існує думка, що глобальне потепління у першу чергу пов'язане з причинами космогенного характеру. Адже, за даними аналізу залишків корисних копалин, у мезозойську еру на Землі був якраз період, коли середня температура перевищувала теперішню на 10—15 градусів. «Усе це пов'язано з тим, — каже член-кореспондент РАПН, доктор філософії, кандидат технічних наук Микола Жук, — що Земля має нахил осі у 23,5 градуса по відношенню до площини своєї орбіти і приплющена з полюсів. За рахунок цього вона прецесує, описуючи віссю на небі коло з періодом майже 26 тисяч років. Його наші пращури називали Сварожим. Але оскільки планета, крім усього, рухається ще й по еліпсу (тобто буває то ближче до Сонця, то далі), це коло ділиться на два часові проміжки, кожен із яких триває 13 тисяч років. У давнину їх називали Сварожим днем і, відповідно, Сварожою ніччю. Перший через близькість до Сонця та нахил планети до центру Галактики з його додатковим теплом супроводжується потеплінням, другий, навпаки, — помітним зниженням температури».
За словами Миколи Жука, 2012 рік якраз і буде тією переломною точкою, коли на наших широтах стартує «денне тепло», пік якого варто очікувати через шість тисяч років. На південному ж полюсі планети, навпаки, почнеться Сварожа ніч, що супроводжуватиметься поступовим зниженням температури. Про це свідчать досить очевидні факти. «За останні кількасот років площа крижаного покриву в Арктиці зменшилася на третину і, за прогнозом учених, остаточно зникне до 2070 року, — каже Микола Жук. — Водночас в Антарктиді триває інтенсивне наростання льоду — 12 тисяч кубічних метрів на рік». Тобто Північ ніби міняється кліматом із Півднем, внаслідок чого і відбуваються процеси, умовно названі глобальним потеплінням. І оскільки запущеним природою маховиком людству навряд чи вдасться покерувати з властивим йому розмахом та долею авантюризму, заклик до об'єднання з вуст авторів «Ковчегу» пролунав, схоже, не безпідставно. Головне тепер, аби його почули.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
