Мете, а на душі ні се, ні те...

      24 лютого Станіслав Щербатих — це справжнє прізвище відомого барда — мав відсвяткувати 59-й день народження, але доля розпорядилася по-іншому. У неділю дружина повернулася з Івано-Франківська і побачила у квартирі тіло співака, за попередніми висновками, Тризубий Стас помер раніше, можливо, в середу-четвер, але, оскільки вдома нікого не було, дізнатися про це не було ніякої можливості. Виявилося, що у Стаса останнім часом було 2 інсульти, про які він майже нікому не говорив, третій і збив його з ніг остаточно. Втрату цього талановитого, розумного, іронічного чоловіка, найвідомішого українського барда нам ще треба усвідомити й оцінити.

      Станіслав Щербатих народився на Алтаї і був етнічним росіянином, у дуже ранньому віці батьки перевезли його на Iвано-франківщину, і далі він асоціював себе тільки зі своїм Станіславом. Перша слава про барда, який писав дотепну політичну сатиру, пішла в часи львівського театру «Не журись», де в одному ряду стояли імена таких легендарних уже музикантів, як Віктор Морозов, Василь Жданкін, Тризубий Стас, Андрій Панчишин. Потім були виступи на фестивалі авторської пісні «Оберіг» і гран-прі на одному з них, Тризубий Стас — один із небагатьох бардів, кого запрошували на так звані міжнародні фестивалі авторської пісні, насправді російські, які славляться потужними традиціями і сильними виконавцями. Режисер Сергій Архипчук, який товаришував із Тризубим Стасом, сказав «УМ»: «Його кардинально сконцентрувала «Червона рута» в Чернівцях, до цього він був просто собі дотепний, до цього теми і об'єкти його сатири були іншими — він існував у гумористичному бардівському контексті. А після фестивалю він з іще двома бардами створив угруповання «Приспів» і збирав стадіони на свої концерти. Вони співали таке, про що тоді ніхто не говорив, — «Папа Карло, Папа Карло Маркс», про це тільки на кухнях шепталися. Із «дорутівського» бардівського виконавця він став лідером жанру, його рівень сатири в певному сенсі був неперевершений. Коли він з'явився у Києві, я намагався приживити його рівень сатири до новочасного КВНу, сам організовував ці зустрічі, але, на жаль, співпраця не відбулася. На тій «Руті» він існував у часі й випереджав час, а після незалежності люди, які звикли мімікрувати, відтіснили його — від ЗМІ, від концертів, від глядача».

      У Києві Тризубий Стас написав і видав книжку «Нічия земля» і два мюзикли, але мав досить часу, щоб працювати дизайнером. Останнє в дискографії — 4 диски «Я повертаюсь»(2004), де були зібрані найкращі з його понад 300 пісень, у тому числі й народні хіти, написані наприкінці 80-х, — «Повний абзац», «Глобус України», «Демократизація», «Ангола».

      Він помер. Усі схопилися за голову: йой! А він був поруч, у Києві, ми знали про його існування, знали йому ціну і не робили того, що мали робити, — нести Стаса в маси. Залишилося — диски і зітхати... Нехай земля буде пухом.