Металургійний привіт із Бразилії, де багато залізорудного концентрату

25.01.2007
Металургійний привіт із Бразилії, де багато залізорудного концентрату

Віталій Гайдук, секретар РНБО й один із керівників ІСД. (Фото Укрінформ.)

      «Купуй українське — підтримай національного виробника». Суть цього гасла, здавалося б, очевидна для кожного, навіть не надто обізнаного в економічних тонкощах, громадянина України. Споживати продукцію, вироблену на українських підприємствах, означає не лише купувати зазвичай якісніший і дешевший, ніж зарубіжні аналоги, продукт, а й інвестувати кошти в розвиток своєї, не чужої, економіки. Однак цю істину розуміють, схоже, не всі. Іноді її не хочуть визнавати навіть люди, безпосередньо причетні до національної безпеки.

      Віднедавна корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), головою ради директорів якої є Сергій Тарута, а одним із власників — нинішній секретар Ради нацбезпеки і оборони Віталій Гайдук, змінює постачальника залізорудного концентрату. Незважаючи на надлишок цієї продукції на українських підприємствах, ІСД почав імпортувати концентрат із Бразилії. Судно з першою партією концентрату від бразильської компанії Miniracoes Brasierias Reunidas S.A. (одного з п'яти найбільших постачальників залізної руди у світі) прибуло в Іллічівський морський порт наприкінці грудня; задекларований об'єм поставки становить 56 тисяч тонн. І вже з початку цього року Алчевський металургійний комбінат, який входить до ІСД, використовує у виробництві бразильську сировину. А в майбутньому, як іще до нового року прогнозував Сергій Тарута, АМК може взагалі відмовитися від українського залізорудного концентрату, перейшовши на імпортний.

      Рішення перейти з вітчизняної сировини на ввезену з-за кордону було б логічним, якби, скажімо, гарантувало виробникові надприбутки — внаслідок значно нижчої ціни імпортованого концентрату або його незрівнянно вищої порівняно з українським аналогом якості. Однак, як зазначають фахівці, вартість тонни бразильського концентрату не витримує цінової конкуренції з продукцією українських виробників, навіть урахуванням найкращих характеристик заокеанської сировини. Адже різниця в якості українського і бразильського концентрату насправді невелика. Судіть самі: вартість вітчизняного залізорудного концентрату, який надходить на Алчевський меткомбінат від його досі основного постачальника — Інгулецького гірничозбага-чувального комбінату, — 54 долари за тонну. При цьому частка заліза в цьому концентраті становить 63 відсотки. У бразильській сировині відповідний показник справді дещо вищий — 67 відсотків, однак при цьому кожна тонна концентрату за контрактом із MBR коштуватиме Алчевському меткомбінату 82 долари. Кому вигідний такий «гешефт»? Хіба що перевізникам, адже 34 долари з цієї суми — вартість транспортування концентрату з Бразилії до України.

      Однак і це ще не все. Ймовірно, надалі «Індустріальному союзу Донбасу» доведеться викладати за кожну тонну іноземного концентрату ще більшу суму, адже транспортувати його тепер доведеться не з Іллічівська. Уже друге судно з 75 тоннами бразильського концентрату для АМК розвантажуватиметься в одному з портів поблизу Миколаїва. Річ у тім, що Іллічівський порт відмовився надалі приймати судна з імпортним залізорудним концентратом. Не хочуть зв'язуватися з розвантаженням сипучих матеріалів й інші порти. Що й не дивно, адже для ввезення концентрату в українських портах немає відповідної інфраструктури. Пояснюється це дуже просто: наша держава входить до десятки найбільших виробників залізорудної сировини у світі, тому завжди не імпортувала, а, навпаки, експортувала цю продукцію.

      Як за таких умов ІСД планує вийти на задекларовані Сергієм Тарутою 3 мільйони тонн бразильського концентрату на рік — збагнути складно. У найкращому випадку корпорація може розраховувати на 1 мільйон тонн, якщо, звісно, не візьметься збудувати власний морський термінал для перевалки сипучих вантажів.

      Самі споживачі залізорудної сировини пояснюють свої дії тим, що не можуть далі терпіти диктату її виробників, які нібито змовилися й непередбачувано підвищують ціну на концентрат. Експерти ж припускають, що причиною такої алогічної поведінки, очевидно, є амбіції керівництва ІСД, яке прагне довести, що може обійтися й без вітчизняної сировини.

      Це, звісно, внутрішня справа корпорації, тим паче що вона є досить непублічною. Зрештою акціонери ІСД мають повне право власноруч «спалювати» свої кошти у полум'ї власних амбіцій. Однак чи мають вони право підривати економіку держави?

      А те, що дії «Індустріального союзу Донбасу» щодо переходу на бразильський залізорудний концентрат вплинуть на економіку України негативно, сумнівів не викликає. Якщо гірничо-збагачувальні комбінати знизять об'єми виробництва, до бюджету не надійдуть величезні суми податків, постраждають робітники, частина з яких навіть втратить роботу. І це лише «верхівка айсберга».

      Той факт, що одна з найбільш потужних корпорацій України — держави, яка є одним із лідерів світового ринку виробників залізорудної сировини — переходить на імпортний концентрат, зачепив навіть Президента. Перебуваючи два тижні тому з робочою поїздкою в Алчевську, Віктор Ющенко заявив: «Я почув на комбінаті, що сьогодні, «нарешті», прийшов корабель із бразильською рудою, щоб переробити її на сталь в Україні, — мені здається, що це для системи відомств, які опікуються цим питанням, — «жовта картка». Це питання? Питання. Можна його просто вирішити: сідати за стіл і домовлятися. Можна — через політичну доцільність, чого б я не радив. Просто я б хотів, щоб ми мали максимально прогнозований порядок».

Лариса РУДЮК.