(Олександра КОСАРЄВА.)
«А я сподівався зекономити на пиві», — пожартував Юрій Луценко, проходячи між сидіннями автобуса, який віз провідників «Народної самооборони» і журналістів до Вінниці. Журналістів на перший виїзд нового громадсько-політичного руху зібралося справді багато, майже всі місця зайняли.
А щодо автобуса, то його спеціально пофарбували у символіку «Народної самооборони», яка покликана організувати українців проти реваншу «біло-блакитних» і — чого гріха таїти? — безсилля «помаранчевих». Автобус — повністю червоний. На ньому намальовано символ руху — білий стиснутий кулак, — і гасло «Переможемо». Саме так, без знака оклику. З розмови між Луценком і оргфункціонером Тарасом Стецьківим стало зрозуміло, що писати гасло без знака оклику порадили політтехнологи.
Кольорова гама червоно-білого «броньовика» «НаСа» стала чудовим тлом, щоб познімкувати на ньому Юрія Луценка. Екс-міністр внутрішніх справ «для диктофона» був небагатослівним. І, приміром, на прохання прокоментувати перипетії навколо дружби міністра транспорту соціаліста Миколи Рудьковського з туркменськими опозиціонерами, посміхаючись відповів: «Я не для того приїхав на Софійську площу о сьомій ранку, щоб коментувати проблеми Рудьковського». В автобусі пан Юрій був більш говірким, сипав анекдотами та смішними бувальщинами, пережитими на посаді міністра.
Перша зупинка — в Калинівці, вже на Вінниччині. Неподалік Будинку культури Луценка вже чекало кількадесят людей. Вони вмить обступили екс-міністра. Питали здебільшого про те, як тепер вижити пенсіонеру, що робити далі. Іноді з натовпу чулися вигуки на кшталт: «Як ви всі могли нас так зрадити?». Луценко відповідає: не треба вірити політикам, слід покладатися на себе й організовуватись у протестний рух.
У Вінниці до часу приїзду київського «десанту» вже було змонтовано сцену. Але перед мітингом — прес-конференція для журналістів, зустріч із керівництвом міста та обласної ради, засідання координаційної ради вінницького осередку «Народної самооборони».
На прес-конференції стало видно, що протягом Різдвяних свят Луценко збагатився кількома смачними фразами, які вкраплюватиме у свої промови. Це, зокрема, порівняння з легендарним героєм Сервантеса. «Нам кажуть, що ми воюємо проти млинів, — красномовив Луценко. — Але пам'ятники Дон-Кіхоту стоять зараз по всьому світові. А де зараз ті млини? Потрухлявіли і завалилися».
На засіданні координаційної ради «Народної самооборони» Луценко був різкішим і відвертішим, якщо порівнювати з прес-конференцією. Своїм соратникам він зізнався, що мав пропозицію очолити кілька політичних сил, зокрема «Нашу Україну». «Тоді ми могли б вийти на рівень 15%, — зазначив Луценко. — А Юля почала б говорити про те, що новий лідер — це продовжувач справи «любих друзів». І все, почався б новий виток протистояння. Піди до одного — відштовхнеш іншого. А вони нам треба обоє».
Луценко зізнався, що хотів би, щоб усі демократичні сили, включно з БЮТ і «НУ», об'єдналися воєдино. «Якщо так станеться, я готовий бути в списку хоч 226-м», — зазначив Луценко. До речі, щодо списків і виборів узагалі. Публічно лідери «НаСа» спростовують саме виборчу якість цього проекту. Мовляв, метою є організувати людей і не допустити свавілля влади. Якщо ж будуть вибори — можна спрацювати й на них. Той же Луценко каже, що «до виборів готуються між виборами».
На засіданні координаційної ради першим новобранцям «Самооборони» детально розповіли, навіщо цей рух і за що саме він боротиметься. Луценко передав слово раднику Президента Тарасу Стецьківу — одному з «польових командирів» Майдану і екс-президенту НТКУ. Пан Юрій представив Стецьківа «технологом».
Тарас Степанович почав розповідь з червоно-білої брошури — маніфесту «НаСа». «Ця брошура побудована за принципом «ми» і «вони», — почав Стецьків. — «Ми» — це народ, «вони» — це влада, незалежно якого кольору. І логіка цієї брошури в тому, що влада тільки тоді справедлива для людей, коли люди її контролюють і на неї тиснуть. Коли влада стає безконтрольна — будь-яка, помаранчева, синя, жовта, — вона моментально починає красти». Книжечка складається з трьох розділів: «Що відбувається» (про «них»), «чому так відбувається» (про «нас») і останнього — «що робити» (власне про «Народну самооборону»).
Концепція, означена Стецьківом, проходила червоно-білою ниткою в усіх промовах лідерів «НаСа». Особливо це стало помітно на вечірньому мітингу.
Луценко накреслив перед однодумцями кілька цілей. Перша — протистояти чинній владі. Зокрема, на місцевому рівні. «Ви не зможете знищити корупцію, але можете добитися того, щоб ця справа проти чиновника-хабарника не була «зам'ята» в прокуратурі», — привів приклад боротьби Луценко.
Інша велика мета — тиснути вже на інший сектор політикуму, на опозицію. А саме змусити їх до єднання. Не секрет, лідери «НаСа» сподіваються, що їхній рух може стати для цього підгрунтям. «Давайте почнемо, а там подивимося, — зазначив на засіданні координаційної ради Луценко. — Буде сто тисяч на площі — двадцять політиків буде в черзі до «Самооборони», буде мільйон на площі — буде сто політиків у черзі. Я стомився чекати, поки вони щось там зроблять. Тому, як завжди, починаємо самі».
Щодо опозиційних політичних сил, то повнокровно ввійти в «Самооборону» наразі зголосилася тільки одна — Українська національна асамблея (більш відома з абревіатурою УНА-УНСО). У поїздку до Вінниці їздив один із лідерів УНА, Ігор Тополя. Він розповів кореспонденту «УМ», що в неділю партія проведе свій з'їзд, на якому офіційно закріпить стосунки з «НС».
Інший потенційний партнер руху, «Наша Україна», наразі офіційно ще не визначилася зі своїми стосунками з «Самообороною». Хоча, кажуть, рядовим партійцям уже пішла вказівка допомагати «НаСа» на місцях. Але про публічне засвічування відомих «нашоукраїнців» у луценківській «Самообороні» наразі говорити рано.
На вечірній мітинг прийшло до десяти тисяч осіб — зовсім непогано, як для буднього дня. Були прапори і НСНУ, і УНА-УНСО, і БЮТ, і навіть «Вперед, Україно!» — партії, до стерна якої «сватали» Луценка. Чимало символіки принесла й організація «Антикримінальний вибір». Одним із лідерів «Вибору» є старший брат екс-міністра внутрішніх справ Сергій Луценко. Хлопці з цієї організації допомагали роздавати символіку «Самооборони». Щоб отримати всілякі брошурки-ручки, вишикувалися черги.
Півтори години, поки на мітинг приїхав Луценко, зі сцени виступали патріотичні хлопці з «Гайдамаків» і «Тартака». А музиканти з Ars Nova влаштували мітингу потужний барабанний супровід.
Коли автор цих рядків запитав після мітингу одну літню жінку про те, чи готова вона йти за Луценком, вона відповіла: «Звичайно! Ви ж бачите, ми дочекалися оратора». Хоча було і зимно, і по-музичному гучно.
Юрій Луценко почав свій виступ iз того, що «приїхав не для того, щоб агітувати за себе, не для того, щоб створювати партію, за яку ви мали би голосувати». «Моя ціль, — зазначив лідер «Народної самооборони», — зовсім інша. Ми маємо парламент, який перетворився на площадку торгівлі обіцянками, переконаннями і посадами. Ми маємо уряд, в якого через вакуум розуму втягує позавчорашнє сміття. Всі ешелони влади перебувають у глухих кутах дерибанів і розборок. Тому хочу сказати вам гірку новину: ми можемо сподіватися тільки на самих себе, більше ніхто нас захищати не буде».
Після цього Луценко вдався до використання прийомів, які ще називають «мотиваторами» — аби подолати відчуття розчарування та політичної апатії. Він закликав народ протистояти нинішнім обставинам. «Ми чомусь думаємо, що наша кухонна думка, наша дуля в кишені — це наша відповідь їм. А вони цю дулю вважають мовчазною згодою на п'ять років дерибану і зрад». Цей «мотивуючий» месидж Луценко вкраплював у свою промову постійно.
Екс-глава МВС розкритикував і тих, «хто обіцяв бути єдиними, хто обіцяв не домовлятися з кучмістами, а зараз наввипередки біжить туди, щоб проголосувати за якийсь закон». «І в першу чергу ми мусимо тиснути саме на них, на демократів», — зазначив Луценко. Дісталося й тим, «хто обіцяв покращення життя вже сьогодні». З ними, природно, теж будуть боротися. Зокрема, у формі маршу свободи, який заплановано на весну.
Ще один концептуальний хід «Народної самооборони» — єдність Сходу й Заходу. Луценко зазначив, що, тиснучи на владу, «ми будемо допомагати нашим братам зі Сходу». За його словами, всі політики — зрадливі, поки на них не тисне народ. «Чого нам розказують, що найбільше зло в Україні — це «бандерівці» та «москалі», — обурився Луценко. — Навколо цього будуються всі вибори. Я був міністром, приїжджав у Львів і казав: «Слухайте, як ви можете голосувати за цей список (і в Вінниці, до речі, теж), якщо в ньому сидять явні кримінальні елементи, які вас зрадять в перший-ліпший момент?» Хіба не так сталося у Вінницькій міській раді, — запитав у громади Луценко, і вона загуділа: «Так, так». — Я приїжджав у Крим і питав: «Як ви голосуєте за це, там же сидять люди, які причетні до банди, на рахунку якої десятки трупів?» Мені відповідали: «Зате вони «дадуть» он тим, «бандерівцям». А у Львові казали, що ті «дадуть» «москалям». А в результаті вони «дали» нам, обдуреному і приспаному народу».
Після кожного, сказати б, сумного факту Луценко додав у промову «мотиватор». «Я приїхав до вас не тому, що вічний революціонер, — зазначив він. — У мене двоє синів: одному 7 років, іншому — 17, у мене нормальна сім'я. Я хочу почитати всі ті книжки, які я купив собі для пенсії. Але я не можу сидіти зараз удома. Сподіваюсь, ви теж сповнені таких настроїв».
Луценко розповів, що «Народна самооборона» не передбачає фіксованого членства, на ній не буде звітно-виборчих конференцій, партійних внесків, бо все це «дурня». Натомість запропонував заповнити анкету добровольця «НаСа», яка роздавалася прикріпленою до брошурки, а відтак долучатися до протестного руху. «Отак красиво, як тут, тільки разів у тисячу більше, ми мусимо весною бути в Києві. І тоді вони здригнуться. Бо єдине, чого боїться влада — це об'єднаних вільних громадян, які ні чорта не бояться, але знають своє право», — закликав Луценко.
Коли червоно-білий автобус був готовий вертати на Київ, біля нього зібралося кількадесят учасників акції. Вони прийшли за анкетами для вступу в «Самооборону». «А де це, Ширмова, 3?» — питала про адресу, вказану на брошурі, одна жінка. «Підемо якось разом — покажу», — відказала інша.
Кілька разів Юрій Луценко повторив яскраву ідіому про те, що «американці думають стоячи, англійці — сидячи, французи — на ходу, а українці — потім».
Тож завдання «Народної самооборони», за словами її лідера, — змусити людей думати і організовуватися вже тепер.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
