У журналі «Фізкультура і спорт», що за радянських часів збирав мій батько, іноді писали про спортсменів «розвинутого Заходу» — звичайно ж, із чималою часткою іронії. Якось iшлося про одну з волейбольних збірних чи то Франції, чи то Нідерландів, чи то Данії, яка «всуху» програла всі матчі. Після такого «тріумфу» журналісти запропонували окремо відправити на чемпіонат світу скорочену офіційну делегацію й делегацію спортсменів-туристів за їхні власні гроші. Двадцять років тому такий закид вважався нормальною відповіддю «жорстокому капіталістичному ладу». Але з часом і ми відчули, що ця «капіталістична дійсність», на превеликий жаль, є нашою правдою. І чемпіонат світу з гандболу серед чоловіків, який починається в залах Німеччини сьогодні, швидше за все, стане турніром нашої чергової невдачi.

Кубок України з греко-римської боротьби справив невеселе враження. Хоча за «базовими» показниками мав би стати цікавою спортивною подією — в першу чергу через те, що проходив на головній критій аренi столиці — у Палаці спорту. Але саме це примiщення красномовно вказало на організаційні прорахунки. Розраховані на шість iз гаком тисяч глядачів трибуни у вівторок—середу вражали порожнечею. Звичайних уболівальників було дуже мало — за подіями спостерігали переважно ті, хто мав безпосереднє відношення до змагань (спортсмени, тренери, масажисти і журналісти). Добре, що така арена приймає турнір, однак «розкрутка» Кубка України у ЗМІ зовсім не відповідала розмірам зали. Не сприяв напливу публіки і денний час проведення змагань. Наприклад, у другий день, коли медалі розіграли у чотирьох із семи вагових категоріях, поєдинки завершилися близько третьої години.

Гадаю, не помилюсь, коли скажу, що з усіх українських спортсменів першого ешелону новорічні й різдвяні свята чи не найбільше люблять представники спортивної гімнастики. З тієї простої причини, що лише в цей період вони мають можливість хоча б декілька днів провести в родинному колі. Адже решту часу наші майстри карколомних сальто перебувають якщо не на змаганнях, то на олімпійській базі у Кончі-Заспі — єдиному в Україні місці, де створено належні умови для тренувань.
Але тривають гімнастичні канікули недовго. От і цього разу вже 8 січня чоловіча і жіноча команди майже в повному складі зібралися на черговий тренувальний збір. Щоправда, не в залі олімпійської бази, де якраз розпочався ремонт, а в Республіканському вищому училищі фізичної культури, що на вулиці Матеюка. Саме там і відбулася розмова кореспондента «УМ» із чемпіонкою світу 2006 року Іриною Краснянською.
Насамперед я поцікавилася долею рослин, котрі Іра вже давненько вирощує у своїй кімнаті на олімпійській базі.