«Тему закриття шахт пора закрити»

      Багато води забруднили в Кальміусі тутешні промислові підприємства з тих пір, коли офіційні й не зовсім господарі краю налаштовували своїх земляків зустрічати тут Віктора Ющенка брутально-агресивно. Ці пани та підпанки нині вже активно обживають столицю і тепер подібними проблемами не переймаються. А пересічні донеччани встигли пересвідчитися, що «команда професіоналів», опинившись у затишних кабінетах столичної влади, не поспішає виконувати свої передвиборчі обіцянки. А водночас потроху змінюється й ставлення мешканців краю до Віктора Ющенка, якого раніше вперто не сприймали із найголовнішої причини — він позиціонував себе як найперший опонент і конкурент «свого» претендента на президентську папаху.

      Проте Донецьк не був би Донецьком, якби зовсім позбувся елементів отієї «гостинності», що свого часу принесла місту лиху славу. Тому й нині для декого із донеччан попікетувати «помаранчевого» главу держави — то святе. Приміром, під час нинішнього приїзду сюди Віктора Ющенка натовп під червоними прапорами та антиНАТОвськими гаслами зібрався біля Донецького національного університету, де гість саме спілкувався з викладачами та студентами.

      Та слід сказати, люд «на Президента» посходився різний і дуже охочий до вуличної свободи слова. Приміром, поруч двоє жіночок активно обговорювали ... предмети, з допомогою яких найліпше демонструвати ставлення до політиків чи державних мужів (свіжі та зіпсовані яйця тощо). І, згадавши резонансне практичне застосування цієї «зброї», одна з них вигукнула колоритну фразу, що проситься не тільки в блокнот гумориста, а й на сторінку газети: «А ця товстопика свиня впала, як кабан!..»

      Певна річ, ще рік тому годі було навіть сподіватися почути щось подібне, сказане кимось уголос посеред білого дня і в центрі Донецька. Та часи змінюються...

      Утім і вихід із приміщення Віктора Ющенка присутні зустріли аж ніяк не оплесками. Спершу, натовп загрозливо загудів, а потім взявся скандувати «Донбас проти НАТО!» Попри очевидну агресію, пікетувальники у цей час були налаштовані на одвічне: «А побалакати!». Однак спершу навіть не сумнівалися, що глава держави зараз зникне в одному з автомобілів і були готові ще голосніше засуджувати його за цей маневр. Та Президент знову не зрадив звичці псувати нервові клітини своїм охоронцям — тобто нітрохи не знітився і «пішов у народ». І тому таки встиг перемовитися з тими донеччанами, які прийшли сюди, аби передати йому свої письмові звернення-прохання щодо розв'язання нагальних проблем.

      У цілому ж, прибувши до регіону, відомого своїми настроями, глава держави не став «загравати» з донеччанами, а, навпаки, чітко тримався власної позиції. Зокрема в університеті та під час відвідин заводу холодильників «Норд» він озвучив своє ставлення до закону про уряд — «Я його не підпишу з ряду міркувань...» — та до ситуації навколо продажу землі. «Відсутність закону не дає можливості розпоряджатися земельними наділами. Продаж землі вже відбувається. Відбувається беззаконним чином. Власника землі змушують продавати її за безцінь».

      Побувавши у вугільному краї, Президент не міг не звернути уваги на невирішені проблеми, зокрема ціни на вугілля, що повинна відповідати ринковим умовам, а не стримуватися штучно. «Чому в Україні ціна на вугілля може роками не змінюватися? Скажіть, будь ласка, на який ще продукт у нашій країні ціна довгими роками не змінюється? Тільки на вугілля. Чому?».

      Так само гостро, на думку глави держави, нині стоїть і питання щодо форм власності вітчизняних вугільних підприємств. «Я переконаний: доки шахта не буде мати статусу юридичної особи, через систему холдингів, систему інших завуальованих моделей, не можемо створити мотивацію для роботи конкретної шахти».

      Так само не витримує критики і практика незаконного промислу вугілля — функціонування «копанок» чи нелегального вуглевидобутку на закритих шахтах, де ще є доступні запаси палива. Тобто держава має піти назустріч бажанню когось із бізнесменів викупити цей об'єкт і абсолютно легально дати йому «друге життя». «Я поставив би це пріритетом під номером два чи три в політиці галузі», — вважає Віктор Ющенко.

      А що стосується так званої «реструктуризації», що насправді мала вигляд масового закриття шахт, із подібним явищем слід покінчити. «Коли ми два роки тому сформували програму «Вугілля України», ми виходили з того, що тема закриття шахт в Україні повинна раз і назавжди бути знятою. Якщо врахувати лібералізацію цін на газ та нафту, що відбувається у світі, ми ясно підходимо до висновку, що вугільна галузь є перспективною і економічною, а тому тему закриття шахт треба забути».

      Досить критично відреагував Президент на тутешні «успіхи» щодо залучення інвестицій. І ще б не відреагувати! Адже якщо в середньому по Україні в минулому році надходження інвестицій зросло в 3,3 раза, то в Донецькій області приріст склав усього 5 відсотків (в економіку краю вкладено 15 мільйонів гривень). «Вибачте, це показник для одного району, а не для індустріальної території...»

      І, хтозна, можливо суттєве збільшення у майбутньому надходження інвестицій і створення нових робочих місць для донеччан могло б стати найкращим подарунком до 75-річчя Донецької області, підготовку до відзначення якого влітку вже розпочали в регіоні.