В’ячеслав Кириленко — новий провiдник «нашоукраїнцiв» у парламентi. (Фото PHL.)
В'ячеслава Кириленка обрали головою фракції «Наша Україна» менш ніж місяць тому. Й він одразу почав відпрацьовувати аванси. Зокрема, кажуть депутати, новий лідер почав втілювати у «Нашій Україні» жорстку дисципліну — запровадив щоденну практику «чергових по рядах», завданням яких є забезпечення одностайності голосувань. Ще кажуть, що тепер в обов'язковому порядку один із «днювальних» від «НУ» має виступати з трибуни щодо кожного законопроекту. Загалом фракція задоволена Кириленком. Його добре сприймають люди, виважений, але має добру «хватку» і, відповідно, непогані політичні перспективи.
Колеги прогнозують, що невдовзі Кириленка очікує ще один кар'єрний злет — лідерство в партії «Народний союз «Наша Україна». В інтерв'ю «УМ» пан В'ячеслав поки що обережно коментує цю інформацію. Як і прожекти з приводу того, що навесні «Наша Україна» стане складовою блоку «Народна самооборона» під проводом Юрія Луценка...
— В’ячеславе Анатолiйовичу, під час останнього сесійного дня, коли парламент долав вето Президента на закон про Кабінет Міністрів, фракція «Нашої України» демонстративно вийшла із залу. Ви заявили про неможливість подальшої участі в сесії. Наскільки розтягнеться цей протест? Чи триватиме він і тоді, коли почнеться нова сесія?
— Ми залишили зал сесійних засідань, протестуючи проти антирегламентного розгляду пропозицій Президента до закону про Кабмін. Подолання вето Президента відкрило шлях до чинності закону, який є антиконституційним. Також вихід із залу був кроком протесту проти тіньових домовленостей, які відбулися між правлячою коаліцією та Блоком Юлії Тимошенко.
— Чи повернетеся ви в зал із початком нової сесії?
— Звичайно. Адже фракція «Наша Україна» — це фракція, яка стоїть на президентській платформі. Позицію глави держави і величезної кількості виборців, які його підтримують, необхідно відображати під склепінням Верховної Ради. Тому ми будемо боротися далі.
— Здається, минулого тижня «Наша Україна» потрапила в лещата. З одного боку є «антикризова» коаліція, котра прибирає до рук владу й порушує Універсал, з іншого боку — БЮТ, який ніби є вашим партнером по опозиції, але водночас кооперується з коаліцією й узурпує статус та деякі вигоди опозиційної сили...
— Ситуація складна. Але в будь-якому випадку ми повинні забезпечити скоординовану діяльність демократичних сил у парламенті. Бо головне завдання, що стоїть перед цими силами, — це унеможливлення реваншу, який повним ходом насувається на країну. Щоб виконати це завдання, фракція «Наша Україна» намагатиметься запропонувати Блоку Тимошенко прийнятні сценарії взаємодії. Водночас ми чітко підтримуватимемо Президента, бо вважаємо, що глобальна загальнонаціональна демократична платформа необхідна Україні, — це і є та політика, над якою працює Президент.
— Чи правильний висновок: тепер ключовою буде не співпраця «Нашої України» з коаліцією, не намагання сісти з нею за «круглі столи», а саме опонування парламентсько-урядовій більшості?
— Ми проголосили про перехід до парламентської опозиції ще декілька місяців тому. І постійно демонструємо відданість цій позиції. Не думаю, що у виборців є претензії до політичної поведінки фракції «Наша Україна» протягом цього часу. Головними завданнями фракції на найближчій сесії будуть контроль над діяльністю Кабміну, унеможливлення зловживань з боку уряду і відстоювання демократичних завоювань 2004 року. В міру нарощування темпів реваншу, в міру повернення на посади таких людей, які навіть були готові відкривати вогонь по мирних демонстрантах під час Помаранчевої революції, ми діятимемо адекватно. Ми будемо закликати всі демократичні сили як у Верховній Раді, так і поза парламентом до єдності. Бо рецепт нашої перемоги може бути тільки в єдності.
— Якщо говорити про співпрацю з БЮТ, то чи буде вона ефективною, якщо ця фракція не гидує піти на домовленості з коаліцією, долати вето Президента?
— Звичайно, ми сумуємо з цього приводу. Але ми будемо пропонувати конкретні рішення, які не можуть не бути підтримані БЮТ зі світоглядної точки зору. Безумовно, ми й надалі вважаємо Блок Тимошенко союзником «Нашої України» в низці питань. Це скасування політреформи, унеможливлення нових змін до Конституції, які повністю розбалансують місцеву владу.
— Ви згадали про конституційні зміни щодо місцевого самоврядування, і тут хотілося б дещо уточнити. Як відомо, Основний закон передбачає, що проект конституційних змін має бути проголосований на двох почергових сесіях парламенту — спершу 226 голосами, а потім бодай 300. Верховна Рада попередньо схвалила цей проект більше року тому, ще старим складом. Минуло вже дві сесії, тобто тепер ВР уже не може проголосувати за цей проект в остаточній редакції, і процедуру треба починати заново...
— Ви знаєте, ситуація в нинішньому парламенті така, що, володіючи арифметичною більшістю голосів, правляча коаліція ставить на голосування будь-які проекти. Я не сумніваюся, що будуть знайдені якісь позірні аргументи для того, щоб і це питання винести на порядок денний наступної сесії. А якщо такі аргументи суперечитимуть регламенту чи навіть Конституції, то коаліція все одно зневажає ці документи. Це вже робилося неодноразово, зокрема й при розгляді законопроекту про Кабмін.
— В'ячеславе Анатолійовичу, а чому ваша фракція не підтримала закон про опозицію — ані минулого тижня, ані, тим більше, місяць тому? Адже домовленості з БЮТ і поправки до того закону були б вигідні для «Нашої України». А так фракція не отримала взагалі нічого.
— Минулого разу в багатьох депутатів «Нашої України» були застереження до окремих норм цього законопроекту. Тому не вся фракція голосувала за його підтримку. Цього ж разу ми протестували проти кулуарних домовленостей і залишили зал засідань. Але я не думаю, що узурпація влади урядом Януковича є тією ціною, яку можна заплатити за ухвалення закону про опозицію чи закону про імперативний мандат для депутатів місцевих рад. Тим більше що на іншій шальці терезів — порушення норм Конституції. По суті, це удар у спину демократії. І від цього удару ми ще будемо довго оговтуватися.
— Як виборець і людина з певними політичними симпатіями, я з вами повністю згоден. Але хотілося б, щоб ви прокоментували ще й таку думку, що БЮТ пішов на домовленості з коаліцією через відсутність достатнього контакту з «Нашою Україною».
— У будь-якому випадку це не є підставою для того, щоб допомагати реваншистам отримати всю повноту виконавчої влади в Україні. Я й далі вважаю, що це було хибне рішення Блоку Тимошенко. І такого роду домовленості не можуть слугувати розвитку демократії. Вони призводять до того, що значна частина завоювань 2004 року пропадає.
— Але чи не здається вам, що якби «НУ» перед тим проявила ініціативу, обумовила принципи співіснування з Юлією Тимошенко в опозиції, попогодилася на певний компроміс щодо того ж закону про опозицію, то не було б і домовленостей між БЮТ та коаліцією?
— Ще перед розглядом вето на закон про Кабінет Міністрів «Наша Україна» запропонувала лідерці БЮТ підтримку в голосуванні законопроектів про опозицію та імперативний мандат для місцевих рад. Однак відгуку на ці пропозиції не було, оскільки БЮТ уже мав домовленості з «антикризовою» коаліцією.
— Якщо раніше були сподівання на створення міцної опозиції у Верховній Раді, то тепер щодо цього є сумніви. У такому випадку чи не плануєте ви активізувати позапарламентські методи діяльності, приміром, у вигляді вуличних акцій? Адже, скажімо, в день подолання вето до Верховної Ради з протестом не прийшов жоден націонал-демократ — людей просто не покликали...
— Ми сподіваємось, що такі катаклізми, які відбулися в останній день засідання Верховної Ради, не стануть системними. Бо інакше це призведе до катастрофи всіх демократичних сил, і удар впаде на всі демократичні сили, а не тільки на пропрезидентську «Нашу Україну». Тому завдання на наступну сесію — це пошук механізмів взаємодії між фракціями демократичної парламентської опозиції.
Також я переконаний, що виборці не будуть мовчки спостерігати за подіями, які відбуваються в Верховній Раді, за тим, як продовжується узурпація влади урядом Януковича і як насувається реванш.
— Тобто якісь акції все-таки будуть?
— Звичайно, ми плануємо цілу низку позапарламентських акцій. Вони пов'язані, з одного боку, з бажанням політичних партій — як парламентських, так і позапарламентських — до об'єднання і координації зусиль. З іншого боку, — з активізацією громадянського сектора. Думаю, ці два напрями активності суспільства найближчим часом стануть дуже помітними.
— На думку деяких оглядачів, об'єднати нинішні партії міг би хіба що позапартійний рух. Наприклад такий, як «Народна самооборона», ініційований Юрієм Луценком. Чи долучатиметесь ви до «Самооборони», чи йдуть переговори, чи є згода?
— Ми вітаємо створення «Народної самооборони». Думаю, ми будемо свідками яскравих заходів, які проводитиме ця організація. Тому взаємодія і співпраця між «Нашою Україною» та «Народною самообороною» буде максимально тісною.
— Чи є між вами конкретні плани на найближче майбутнє?
— Вони опрацьовуються. Думаю, за цим діло не стане.
— Є різні погляди на те, хто мав би очолити опозиційний рух. Один із варіантів, який доводилося чути, — що ви очолите «Народний союз «Наша Україна», а до стерна політичного блоку «Народна самооборона», який включатиме, зокрема, НСНУ, стане Юрій Луценко. Чи могли б ви підтвердити існування подібних домовленостей?
— Обговорюються найрізноманітніші варіанти. Думаю, відповіді на ці питання може дати тільки з'їзд НСНУ, з'їзди інших партій та громадських організацій. У будь-якому випадку ми потребуємо тісної взаємодії всіх політичних сил, які протистоять реваншу.
— Якщо з'їзд «Нашої України» висуватиме вас на посаду голови партії, чи погодитеся ви обійняти цю посаду?
— Давайте поговоримо про це ближче до партійного з'їзду. А він має відбутися не раніше ніж наприкінці березня.
— В'ячеславе Анатолійовичу, чому ви ввійшли до НСНУ тільки після засідання ради партії, на якій тимчасовим керівником «НУ» було обрано Віктора Балогу?
— Я вступив у «Нашу Україну» тільки тоді, коли партія ухвалила рішення про перехід в опозицію. Коли було внесено зміни до програми НСНУ, які зробили цю партію найбільшою націонал-демократичною партією України. І після того, коли розпочалися дійсні реформи всередині партії.
— Давайте називати речі своїми іменами. Очевидно, «внутрішні реформи — всередині партії» — це зміна цілком конкретних людей у керівництві НСНУ. Є думка, що ці люди й досі володіють контрольним пакетом у фракції «Наша Україна». Чи є опір? І чи відчуваєте ви як голова фракції певні труднощі у зв'язку з цим?
— Не потрібно зводити все до проблеми конкретних людей. Питання набагато глибше. Хоча не секрет, що в нас складна фракція. Вона складається з представників шести політичних партій, а ще є позапартійні. Однак і фракція, і партія напрацювали механізми швидкого та адекватного реагування на виклики політичної ситуації, а також для прийняття рішень на стратегічну перспективу.
— Розкажіть детальніше про цей механізм.
— Механізм і складний, і простий водночас. Складний, тому що є багато суб'єктів. А простий — бо є два рівнi прийняття рішень: рада блоку «Наша Україна» та рада фракції. Що стосується фракційного рівня, то, безумовно, всі ключові питання обговорюються на загальному засіданні. Крім того, всередині фракції працює шість галузевих груп за напрямами діяльності, в яких зібрані кращі професіонали, вони напрацьовують позицію фракції з конкретних питань.
Скажу без перебільшення — за кадровим складом наша фракція є блискучою. Ризикну заявити, що за потенційними можливостями, інтелектуальним рівнем, досвідом політичної роботи в парламенті немає фракції рівня «Нашої України».
— Закон про Кабінет Міністрів посилює уряд, а відтак — «антикризову» коаліцію; закон про опозицію, якщо його приймуть в остаточному читанні, посилить БЮТ. Однак дехто припускає, що в «Нашій Україні» невдовзі розпочнуться відцентрові явища і частина депутатів перейде чи до Тимошенко, чи до Януковича...
— Тих, хто хотів долучитися і долучився до коаліції, фракція виключила зі своїх лав. Це Олександр Волков і Володимир Заплатинський. Інших бажаючих у складі «Нашої України» нема. Навпаки, у фракції проходять консолідаційні процеси.
— А чому цих двох депутатів виключили з «НУ» тільки тепер, хоча вони в «антикризовій» коаліції вже півроку?
— Тому що тільки тепер ці питання були внесені на порядок денний засідання «Нашої України».
— Підозрюю, це питання внесли ви.
— Так, питання було внесено мною як головою фракції.
— І взагалі кажуть, що ви підійшли до керівництва фракцією із «залізною рукою».
— У нас демократична фракція, і тому про «залізну руку» не йдеться взагалі. Але ми ухвалили положення про фракцію, і цей документ реагує на всі моменти внутрішнього фракційного життя.
— Чи правда, що ви ввели у фракції «чергових по законопроектах» і «чергових по рядах»?
— Позиція фракції визначається рішенням на засіданні. Звичайно, є людина, яка доповідає по тих чи інших законопроектних напрямах. Я вже згадував про шість галузевих груп. Потім відбувається дискусія, і фракція ухвалює остаточне рішення, яке, як правило, є обов'язковим для кожного члена фракції.
— В'ячеславе Анатолійовичу, а що легше: працювати віце-прем'єром в уряді чи головою цілої фракції в парламенті?
— Відповідальності вистачає і в уряді, і у Верховній Раді.
— А де було більше вільного часу?
— Якщо серйозно підходити до справи, то вільного часу не може бути на жодній політичній посаді. У мене що там його не було, так і тут нема.
— Зараз у роботі Верховної Ради — канікули. Будете відпочивати чи продовжите працювати?
— Відразу після голосування щодо подолання вето Президента ми скликали термінове засідання фракції, обговорили ситуацію, ухвалили заяву й прийняли рішення протягом трьох тижнів працювати в регіонах. Ми будемо роз'яснювати позицію фракції, позицію Президента. Депутати нашої фракції канікул не матимуть.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
