Гіркі заробітки

      Коли торік у травні житель сусідньої Молдови завітав на Вінниччину з пропозицією поїхати на заробітки в Росію, він, ясна річ, малював мало не райські умови: і безкоштовні проїзд та проживання, і платня до 400 доларів. Тож нічого дивного, що шістнадцять подолян (із них троє — неповнолітні) зголосилися протягом травня—червня посапати цукрові буряки в Курській області й так поправити своє матеріальне становище. Через недосвідченість люди зробили те, чого в жодному разі робити не можна — віддали вербувальнику свої паспорти. Коли ж на перекладних добралися до Курщини, то фактично опинилися в ролі рабів.

      По-перше, всю групу — шість чоловіків і десять жінок — поселили в тісній однокімнатній квартирці, працювати на 90-гектарній плантації вони мусили від ранку до смерканку і без вихідних. Після закінчення просапки організатор заявив, що власник сільгоспугідь відмовився розраховуватись, повертатись додому немає за що, тому необхідно попрацювати ще. Зрозуміло, він і словом не прохопився, що кошти за працю на плантації в розмірі 240 тисяч рублів (близько 40 тисяч гривень) він давно отримав і привласнив. Надалі групу заробітчан використовували на інших польових роботах, на збиранні яблук тощо, причому це відбувалося під наглядом кількох співвітчизників вербувальника, які нікуди не відпускали і при найменшому непослуху не соромились пускати в хід кулаки.

      Тільки з настанням зими чотирьом заробітчанам вдалося втекти з неволі і добратись додому, де вони звернулись у міліцію і розповіли про злигодні всієї групи. До Курської області виїхали працівники органів внутрішніх справ, які спільно з російськими колегами перевірили інформацію, звільнили трудових бранців і допомогли повернутись в Україну. Як повідомили у центрі зв'язків із громадськістю УМВС України в області, по даному факту порушено кримінальну справу, однак інформації про затримання «рабовласника» двадцять першого століття з молдовським паспортом, якому пощастило вислизнути з рук правоохоронців, поки що немає.