Рік по «льодовиковому періоду» Алчевська

Під час відвідин «помаранчевим» Президентом «синього» регіону стосунків не з’ясовували

      Позавчорашній візит Президента на Луганщину проходив чи то під знаком примирення, чи просто місцева «еліта» висунула гасло: «Ми вас не чіпаємо, і ви нас не чіпайте!» . У будь-якому  разі, якщо рік тому дорога від аеропорту до Алчевська, навіть у місцях, досить далеких від населених пунктів, рясніла синіми стрічками, то цього разу я не побачив жодної. І під час традиційної наради з адміністративно-господарським активом області зал намагався не демонструвати невдоволення ні в який спосіб. І лише коли Віктор Андрійович торкнувся теми Голодомору, зал глухо заремствував. Мовляв, скільки можна!.. Так уже формувався тут «актив», що в ньому переважають зайди. Які досі вважають, що ведуть своє коріння від дідуся Леніна і матусі Компартії.

      Тому вийшло так, що найдошкульнішими виявилися журналісти. І що цікаво: і прихильники Ющенка, і його, м’яко кажучи, опоненти в першу чергу темпераментно прагнули з’ясувати одне питання: чому Президент, уже втретє відвідуючи область у ролі глави держави, відвідує лише одне й те саме місто і чи немає в тому факті якогось особистого моменту (маючи в підтексті близькість до нього керівників корпорації «Індустріальний союз Донбасу»)? Відповідь вийшла на диво жорстко логічною. Перший візит був святковим — 2005-го, на День незалежності, на Алчевському меткомбінаті відкривали надсучасну установку безперервного розливу сталі. А от другий, у січні 2006-го, відбувався в обставинах надзвичайних: у місті замерзали люди, і до тих людей мало хто приїхав.

      Ющенко був одним із тих, хто приїхати і підійти до людей не побоявся. І, зокрема, пообіцяв їм, що за рік приїде знову, аби оцінити підсумки проведеної роботи. Рік минув, результати є. Хоча й не зовсім ті, яких хотілося б. «В Алчевську не всі проблеми подолані, і вони будуть залишатися доти, доки ми не проведемо глибоку комунальну реформу». До речі, Президент висловив своє бачення цієї реформи: вкрай треба створювати у сфері ЖКГ конкурентне середовище і перекладати тягар відповідальності за стан галузі з держави на бізнес. А Алчевськ, з огляду на його досвід, мусить стати пілотним проектом майбутньої реформи. Тим більше, що місто, на думку Віктора Андрійовича, вже є прикладом здорового симбіозу між владою, громадою і бізнесом. Переважно в особі «ІСД».

      Слід відзначити, що цей візит не був переобтяжений, скажімо так, пропагандистською складовою. Зусилля керівників комбінату і всієї корпорації Віктор Ющенко оцінив схвально: новітні технології, зменшення шкідливих викидів у 2,2 раза і таке інше, але більше він говорив не про це.

      «Коли я почув на комбінаті, що сьогодні, нарешті, прийшов корабель із бразильською рудою, щоб переробити її на сталь в Україні, — мені здається, що це для системи відомств, які опікуються цим питанням, — «жовта картка». Це питання? Питання. Можна його просто вирішити: сідати за стіл і домовлятися. Можна — через політичну доцільність, чого б я не радив. Просто, я б хотів, щоб ми мали максимально прогнозований порядок», — сказав Президент.

«Зробити Алчевськ найкращим промисловим містом світу»?

      Щодо теми примирення. Рік тому голову обласної ради Віктора Тихонова («головного сепаратиста» України) до Президента близько не підпускали. Цього разу його наступник Валерій Голенко сидів на нараді разом із головою держави праворуч через одного — голову обласної держадміністрації Антипова. Характерно, що з усіх представників районних рад області виступити довірили одному з небагатьох райрад — Старобільської, — де голові райадміністрації «сині» депутати не оголосили недовіри. На що оратор не без задоволення натякнув, заявивши про відмову від політизації в діяльності представницького органу району. До речі, найбільшого в північній, «сільськогосподарській», половині Луганщини.

      «Дискусія», до якої закликав Президент, не була ні задовгою, ані гострою. Зате доволі інформативною. Наприклад, цікаво було почути, що «симбіоз», про який говорив Віктор Андрійович, в Алчевську вже почався, причому до нього долучаються навіть іноземці. Як повідомив міський голова, а до квітня минулого року — голова правління Алчевського коксохімзаводу Володимир Чуб, «під час підписання угоди про партнерство між корпорацією ІСД та громадою міста Алчевська представники компанії «Фест Альпіне» подарували місту чек на 300 тис. євро. Гроші вирішили спрямувати на закупівлю сучасного медичного обладнання». А допомога «ІСД» дозволила суттєво просунутися в напрямі впровадження енергозберігаючих технологій — у стислі строки завершити реконструкцію котельні «Заводська», яка тепер працює на коксовому газі. Це, в свою чергу, дозволило комунальному підприємству «Алчевськкомуненерго» переглянути свою тарифну політику на користь споживачів теплової енергії.

      Сергій Тарута — голова ради директорів корпорації «ІСД», до якої належить, крім АМК, і Алчевський коксохім, — говорив без папірця (крім нього, на це наважився лише Президент). Окрім розповіді про плани розбудови заводів, він підтвердив прагнення своєї структури до тісного співробітництва з громадою і заявив, що таке партнерство дозволить у 2010-2012 роках зробити Алчевськ найкращим промисловим містом України. А може, й світу (у цьому місці народ зааплодував).

* * *

      ...Апофеозом стало вручення давньому симпатикові «Регіонів», генеральному директорові АМК Тарасові Григоровичу Шевченку ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Тут уже всі стоячи бурхливими оплесками вітали цей акт визнання справжніх заслуг керівника найсучаснішого вже на сьогодні металургійного підприємства України незалежно від політичних уподобань. Виявляється, можна й так. Навіть на «Далекому Сході» України.