Що саме узурпує Кабмін Януковича

      У Законі про Кабінет Міністрів, удруге ухваленому вчора Верховною Радою, яка подолала вето Президента, є чимало недоліків. Але головне, що в багатьох статтях цей нормативно-правовий акт прямо суперечить Конституції, яка, якщо хто забув, є в Україні ОСНОВНИМ Законом.

      Зокрема, відтепер кандидатури на посаду міністрів оборони та закордонних справ може вносити до Верховної Ради не лише Президент, як записано в Конституції. У п. 3 cт. 9 Закону про Кабінет Міністрів (далі — Закон) сказано, що в разі, якщо протягом 15 днів Президент не вносить до парламенту кандидатури на вищезазначені посади, таке подання вносить до Верховної Ради коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України». Масло масляне: коаліція вносить кандидатури фактично сама собі, адже як більшість у ВР вона ж їх, зрештою, і затверджує. При цьому згідно з п.7 ст. 9 кандидатури міністрів, у тому числі і внесені Президентом, Верховна Рада має право відхилити, і тоді протягом семи днів на відповідну посаду має бути подана інша кандидатура.

      Незважаючи на те, що Президентові таки залишене конституційне право пропонувати парламенту кандидатури міністрів оборони й закордонних справ, у п. 2 ст. 19 Закону сказано, що повноваження членів Кабінету Міністрів припиняються Верховною Радою, зокрема,  у разі звільнення з посади за поданням Прем'єр-міністра України». На думку юристів, це суперечить конституційній логіці, адже таким чином Прем'єр може вносити подання на припинення повноважень тих двох міністрів, подання на призначення яких вносить не він.

      Розширюються права уряду щодо втручання у формування місцевих органів влади. Так, у п. 2 cт. 25 Закону передбачено, що уряд «погоджує кандидатури заступників голів місцевих державних адміністрацій, які здійснюють свої повноваження у сферах, що належать до відання Кабінету Міністрів». Тоді як у Конституції (ст. 118) чітко сказано, що «склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій».

      У п. 9 цієї самої статті Закону сказано, що «Кабінет Міністрів може скасовувати акти місцевих державних адміністрацій повністю чи в окремих частинах». Тоді як ст. 18 Конституції регламентує це питання інакше: «Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня». І жодного слова про Кабмін.

      Як зазначає у своїх висновках щодо на той час іще проекту закону про Кабмін юридичне управління Верховної Ради, суперечить Конституції й п.1 ст. 22 цього документа, де сказано: «Кабінет Міністрів може в разі потреби передавати окремі свої повноваження центральним та місцевим органам виконавчої влади, якщо це не заборонено законом, з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання таких повноважень». Тоді як ст. 19 та ст. 120 Конституції встановлюють, що орган державної влади, яким є Кабінет Міністрів України, може діяти винятково на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом. Таким чином, зазначають юристи, «делегування урядом своїх повноважень можливе тільки у випадках і в спосіб, прямо передбачених законом». Власне, саме Закон про Кабінет Міністрів і мав би визначити, коли, кому і як уряд може передати виконання своїх повноважень, однак цього в Законі немає.

      Закон посилює повноваження Прем'єр-міністра. Зокрема у п. 1 ст. 45 сказано, що Прем'єр «керує роботою Кабміну, спрямовує діяльність Кабміну на забезпечення проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабміну, схваленої Верховною Радою, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабмін». Тоді як згідно зі ст. 114 Конституції Прем'єр-міністр «керує роботою КМУ, спрямовує її на виконання Програми діяльності КМУ, схваленої ВРУ». Отже, згідно із Законом, глава уряду спрямовує Кабмін не лише на виконання програми, схваленої Верховною Радою, а й на здійснення інших повноважень, із програмою не пов'язаних.

      Згідно з ухваленим Верховною Радою законом, для уряду відтепер, вибачте за тавтологію, не указ як укази Президента, так і постанови Верховної Ради.

      «Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання», — визначає п. 1 ст. 53. Як видно, в цьому переліку нормативно-правових актів, «на основі та на виконання яких» уряд видає свої акти, не згадується ні про укази Президента, ні про постанови ВР. І це при тому, що ст.113 Конституції України чітко говорить, що у своїй діяльності КМУ керується Конституцією, законами, указами Президента і постановами Верховної Ради.  А ст. 116 Основного закону  регламентує, що Кабінет Міністрів забезпечує виконання не лише законів, а й актів Президента.