Такого «цінного товару» в пенсіонера повна хата.
Пройти повз «скандальну» історію про пенсіонера з Чернігова, який в надії отримати приз у кілька десятків тисяч гривень навиписував за каталогами із «секс-шопа» товарів на шість тисяч гривень, було неможливо. Та коли зустрівся з цим пенсіонером, з'ясувалось, що історія мала не настільки «жовтий» присмак, як того хотілося б журналісту. Але витрачена довірливим дідусем сума таки була реальною, хоча товарів певного штибу він не виписував. «Секс-шоп» виявився фірмою «Пост-шопінг», яка упродовж чотирьох років без найменших докорів сумління видоювала з пенсіонера гроші, пропонуючи йому різноманітну друковану продукцію та дешевий побутовий дріб'язок за дуже завищеними цінами.
Здавалося, після того, як людей старшого покоління «кинула» на вклади «Ощадбанку» ціла держава, після того, як «нагріли» трасти та фінансові піраміди, вони б мали стати обачнiшими. Проте віра в «халяву», «шару» та інші еквіваленти «щастя на дурничку» залишається ще дуже міцною. Чим і користуються сучасні «великі комбінатори». От i наш герой, інвалід I групи, учасник війни 79-річний Василь Іванович С. (на прохання обманутого пенсіонера ми змінили його ім'я та по батькові) потрапив «на гачок» ділків випадково. У 2002 році він, прочитавши в газеті оголошення, написав листа «відомому магу, провидцю та цілителю» Юрію Лонго, якого попросив відкрити завісу таємниці над своїм майбутнім. Тоненька «методичка» з розробками мага про «5 виняткових моментів» у житті Василя Івановича обійшлася йому в 140 гривень, і, можливо, таким чином його поштова адреса потрапила до бази даних «Пост-шопінгу».
У січні 2003 року Василь Іванович отримав повідомлення від фірми «Пост-Шопінг» про те, що він є постійним клієнтом фірми і може отримати до дня народження приз на 30 тисяч гривень. Щоправда, для підтвердження своєї участі у списку клієнтів фірми потрібно було виписати товарів iз каталогу, який додавався. Гроші у пенсіонера були, і він, сподіваючись на приз, виписав товарів на 300 гривень. Ну а далі закрутилося. На адресу пенсіонера почали регулярно надходити листи із запевненнями, що він і тільки він є щасливим переможцем розіграшу і власником спочатку 30 тисяч гривень. Із роками сума «виграного призу» збільшувалась: 40, 50 тисяч. Паралельно до цих призів додавалися бонуси у вигляді «виграних» телевізорів престижних марок. У надзвичайній удачі нашого героя запевняли справжні «відомі всій Європі провидці» — на зразок такої собі Емілі Пол. Однак дата, коли конкретно Василь Іванович буде «ощасливлений» грубою пачкою грошей, у листах, які він отримував регулярно, не вказувалася. Лише прохання підтвердити свою участь у розіграші придбанням чергового товару з каталогу. А якщо говорити відвертіше — «КатаЛОХу».
Отже Василь Іванович продовжував виписувати товари з надією, що ось-ось гроші йому надійдуть. До речі, одне таке замовлення мало бути не менш ніж на 115 гривень, а для прискорення отримання виграшу необхідно було регулярно перераховувати фірмі ще й по кілька десятків гривень у вигляді так званого прискорювача.
«Я підрахував, — розповідає пенсіонер, — що за три роки замовив понад сто видів товарів на суму понад шість тисяч гривень. Ми з дружиною — старі хворі люди і надіялися на ці виграші, щоб поправити здоров'я. З минулого року, коли моїй дружині, теж інваліду, потрібно було купувати слуховий апарат, а мені необхідно було робити операцію, я став писати на ім'я директора цієї фірми і просити вислати бодай частину виграшу. Але відповіді так і не отримав. Натомість продовжували надходити листи із запевненнями, що я виграв ці гроші».
Чи було щось життєво необхідне з того, що виписав собі пенсіонер? На його думку, хіба що пригодилася машинка для підстригання, а все інше — пояс для схуднення, електромасажер, амулети та скринька щастя, дешевий радіоприймач, фотоапарат-мильниця, нібито «позолочені» заряджені браслети, статуетки тощо — виявилося дешевим непотрібом, який швидко вийшов із ладу. Василь Іванович став ще й власником кількох комплектів передплат на журнали «Ты лучше всех» та «Щаслива оселя» (який можна спокійно перейменувати на «Щасливий осел», бо передплата на 3-4 номери журналу коштувала 140-150 гривень) та кількох книжок про здоров'я. Не було у каталогах лише машинки для того, щоб локшину з вух знімати.
Нарешті у 2006 році пенсіонер, якому урвався терпець, звернувся до прокуратури з проханням розібратися у цій справі й притягти винних до відповідальності. Зі столичної прокуратури надійшов лист, у якому повідомлялося, що під час відповідної перевірки складу злочину у діях фірми не знайшли, і єдине, що може зробити у цій справі Василь Іванович, так це звернутися до суду.
У цілому, як відзначають працівники правоохоронних органів, схема «КатаЛОХ» була впроваджена в Україні ще десять років тому, але й дотепер популярності не втрачає. І не важливо, що пропонують — книги, шорти для схуднення, магічні амулети (усілякі ритуальні дрібнички — дуже ходовий товар у таких справах) або передплату на журнали — головне, що їхня ціна дуже й дуже завищена, а обіцяний приз майже недосяжний. Що стосується нашого випадку, то фірма «Пост-шопінг» була зареєстрована в Києві ще в 1997 році двома кіпрськими компаніями: Comi Developmens Limited та Stambolini Limited, і відразу розвинула бурхливу діяльність, пропонуючи пересічним українцям яхти, автомобілі, будинки та інші земні блага. На жаль, люди не відразу зрозуміли, що їх просто водять за носа. Обіцяного, як відомо, три роки чекають.
Потім на правоохоронні органи звалилася злива скарг, але безрезультатно. В 2003 році київська прокуратура спробувала зламати ситуацію. Як пише журнал «Вісник прокуратури» (№ 10 за 2003 р.), у серпні нею були порушені кримінальні справи щодо фірм «Євродирект» та «Пост-шопінг» за ч. 4 ст. 190 КК України (Шахрайство). Так, у випадку з ООО «Євродирект» її службові особи ввели в оману 500 тисяч громадян України і заволоділи коштами у сумі 15 млн. гривень (!). Крім того, ділки примудрилися ухилитися від сплати податків на суму 1,7 млн. грн. У свою чергу «Пост-шопінг» зумів за час свого існування (станом на 2003 рік) на 970 тисячах довірливих громадян заробити 53 млн. гривень (!), реалізуючи за завищеними цінами під обіцянки цінних призів різноманітні каблучки, амулети, зубні щітки тощо. Тут уже, дійсно, можна «озолотитися» навіть без допомоги чудодійних талісманів Емiлі Пол.
Утім минуло три роки, і виявилося, що до «Пост-шопінгу» у правоохоронців уже особливих претензій немає, як свідчить лист київської прокуратури до Василя Івановича. «Що поробиш, — розводять руками правоохоронці, — не виписані у нас в Україні закони, які забороняли б подібну діяльність. І це вже претензія не до нас, а до законодавця». Адже покупець сам придбав товар, а щодо завищеної ціни — то це його вибір.
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
