Харків'ян — у концесію

      Міська влада напередодні свят піднесла харків'янам справжній комунальний сюрприз. Чиновники з 1 січня не лише подвоїли розмір квартирної плати, а й оголосили про те, що місто тепер розраховуватиметься за надані послуги не з добре знайомими жеками, а єдиним на увесь Харків підприємством «Житлокомсервіс».

      Розмови про неминучу появу останнього управлінці вели ще з літа. Але досі йшлося про те, що новоутворений монополіст спершу заключить з мешканцями квартир договір на співпрацю, а вже потім братиме з них гроші. І ось приголомшлива новина. Процес узаконення «шлюбу» мерія, виявляється, відкинула як непотрібний анахронізм. Але при цьому наказала вважати «свідоцтвом» про тісний союз... інформацію, надруковану у міському виданні «Слобода». «Договір ми опублікували в газеті, — повідомив пресі начальник управління житлово-комунального господарства Олександр Лемента, — а це означає, що він вступив у дію автоматично». Ні тобі підписів, ні мокрих печаток. До такого, мабуть, не додумався б і хрестоматійний Швондер.

      Проте про новоутворене підприємство надходять досить тривожні дані. Зокрема, свою думку з цього приводу висловив Сергій Горляк — голова робочої комісії з питань якості та послуг, яка на прохання облдержадміністрації знайомиться з принципами діяльності вищезгаданої структури. На його думку, харків'янам і справді є сенс глибше познайомитися з цим комунальним монополістом, аби потім не мати численних проблем з пошуком власних грошей. А все тому, що статутні засади «Житлокомсервісу» нічим не відрізняються від принципу роботи класичного ЛТД або сумнозвісних трастових пірамід. Тобт, з одного боку, ніби й добре, що наданням послуг тепер займатимуться не розпорошені дрібні жеки, а централізоване підприємство, збираючи на один рахунок усі кошти. Але з іншого, як говорить пан Горляк, це комунальне підприємство, згідно з його статутом, не несе відповідальності у своїх зобов'язаннях перед міською владою. А та, у свою чергу, не відповідає за кінцевий результат діяльності свого візаві. І це в той час, коли управлінці презентують новоутворене підприємство як структуру суворо ними контрольовану. Мовляв, на відміну від старих жеків, які кошти з населення брали, але витрачали їх не за призначенням, нова структура під пильним оком мерії усі гроші використовуватиме винятково на благо своїх клієнтів.

      Ще одна проблема — статутний капітал «Житлокомсервісу», який складає всього лише десять мінімальних заробітних плат. Тобто  десь чотири тисячі гривень. Керуватиме ж підприємство дуже серйозними грошима. За рішенням міськради, цьому монополісту для почину вже передали в управління майно Жовтневого району Харкова, яке було оцінене у мільярд гривень. І оскільки Жовтневий — не найбільша адміністративна одиниця міста, то, за оцінками експертів, після повної «передачі» комунального майна «Житлокомсервіс» стане одним iз найбагатших підприємств міста. «Тобто структура зi статутним капіталом 4 тисячі гривень, — резюмує пан Горляк, — матиме у своєму розпорядженні майно, вартістю щонайменше мільярд доларів. Причому за його зобов'язаннями місто ніякої відповідальності не нестиме. Правда, статутом передбачено, що відчуження майна без рішення міськради не можливе. Але ж ми добре розуміємо: для того, аби мільярд перетворити на мільйон, не обов'язково щось відчужувати. Є багато методів вирішення цієї проблеми».

      І ще одна цікава деталь. Виявляється, у Харкові сьогодні під назвою «Житлокомсервіс» діє одразу два підприємства однакового профілю, але з абсолютно різними статутами. Сергій Горляк не виключає, що це лише випадковий збіг обставин, який не загрожує споживачам серйозними наслідками. Але де гарантія, що городяни на сто відсотків застраховані від традиційних підстав. Наприклад, одного разу може з'ясуватися, що вони платили гроші не тому підприємству, що потрібно, а надані для доказу квитанції не матимуть жодної ваги. Словом, подумати тут дійсно є над чим. Та й не така вже бідна українська мова, аби для нового підприємства не знайшлося оригінальної назви.

      Завершитися ж уся ця плутанина, на думку експертів, може масовими позовами до суду. На те є одразу дві причини. По-перше, сам договір укладений з багатьма порушеннями законодавства. А по-друге, не такі вже й наївні харків'яни, аби надрукований у пресі документ вважати таким, що їх до чогось зобов'язує. Звичайно, всі поодинці до суду не підуть, але варто з'явитися кільком ініціативним групам, які скинуться на тямущого адвоката, — і всі наміри управлінців отримати гроші за квартплату за новими тарифами можуть зазнати повного краху. У тому ж, що такі позови будуть, юрист Сергій Горляк ніскільки не сумнівається. Одна справа — коли без конкретного договору за послуги сумнівної якості з тебе беруть 20—30 гривень, зовсім інша — коли 200—300. Тут уже справа навіть не в принципі, а в природному інстинкті самозбереження — середньостатистичному українцеві подібні тарифи просто не під силу.