Суд — Центрвиборчкому: «підрахуй!»

      Схоже, що Президентові України доведеться розв'язувати ще одне непросте завдання. Ще минулого року, 11 грудня, Печерський суд Києва засудив «протиправну бездіяльність» Центральної виборчої комісії, яка так і не підбила підсумки щодо збору підписів за проведення референдуму по НАТО, ініційованого СДПУ(о). Йдеться про період iз жовтня 2005-го по березень 2006-го, коли есдеки, котрі складали ядро виборчого блоку «Не так!», активно взялися за «вилучання» у громадян автографів на підтримку плебісциту стосовно вступу України до Північноатлантичного альянсу. Кравчук, Медведчук і Ко виступали проти НАТО і закликали громадян сказати на референдумі «НАТО — не так!», ЄЕП — так!». Це  був, як ми пам'ятаємо, один з основних ходів передвиборчої кампанії есдеків, яку вони з тріском провалили. Однак зараз важливо не це. Відразу після виборів лунало чимало голосів, що ставили під сумнів справжність підписів, зібраних за референдум. Відтак умовні «мішки» з підписними листами довго лежали десь у надрах ЦВК без найменшого руху. Аж поки за діло не взявся суд.

      А вже на виконання рішення суду Центрвиборчком днями таки підписав протокол «про визнання дійсними 4 мільйони 431 тисячу 673 підписи на проведення всеукраїнського референдуму з питань вступу до НАТО та ЄЕП». Протокол цей існує у трьох екземплярах, один з яких глава ЦВК Ярослав Давидович відразу скерував до секретаріату Президента — тепер, мовляв, рішення — за главою держави. Віддасть Віктор Ющенко розпорядження готуватись до проведення референдуму чи ні — Давидович прогнозувати не береться. Лише зазначає, що ще у вересні 2006-го звертався до Мінфіну з проханням закласти у бюджет 410 мільйонів гривень на ймовірну організацію такого заходу. Так що дарма його звинувачують у якихось зволіканнях — усе, що вимагає від нього закон, Давидович сумлінно виконував, каже він. І це не зважаючи на тиск iз боку «окремих політичних сил», що наполягали на якомога більш оперативному вирішеннi цього питання.

      До речі, про «окремі політичні сили». Лідер українських комуністів Петро Симоненко вже поквапився заявити, що тепер у Президента «немає інших варіантів», як тільки оголосити проведення референдуму — «наприклад, у березні». На підкріплення своїх слів Симоненко послався на результати вуличного плебісциту в Криму, під час якого опитані кримчани сказали НАТО «ні».

      Референдуму не варто боятися, вважає політтехнолог Олег Медведєв, близький до БЮТ. «По-перше, противники вступу України до НАТО давно виклали всі свої аргументи, і це — аргументи вчорашнього дня. Водночас прибічники ще навіть і не починали роз'яснювальної кампанії щодо очевидних переваг вступу до НАТО як необхідного кроку на шляху до Євросоюзу. Перспектива ж референдуму мобілізує євроатлантистів, зорганізує і змусить провести потужну кампанію», — цитує слова Медведєва сайт «Обозреватель». До того ж, говорить він, якщо проти НАТО агітуватиме одіозний Віктор Медведчук, це тільки додасть прихильників ідеї вступу.

      А якщо серйозно, то проблема лежить не в площині «хто й за що агітуватиме». Колишній представник Президента в парламенті Юрій Ключковський взагалі здивований тим, що ЦВК поклала остаточне вирішення питання про референдум на Президента. Хоча, з іншого боку, в Конституції не говориться про те, куди саме мають направляти зібрані підписи після підрахунку і перевірки їх у ЦВК. Так само ніде не прописані чітко правові наслідки референдуму...