Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!
Ми завжди з великою радістю зустрічаємо свято Різдва Христового. Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого земного життя. Спостерігаючи за навколишнім життям, ми інколи приходимо у відчай від тієї неправди і зла, які оточують нас. Людина настільки загрузла у гріху, що не здатна подолати його власними силами. Серйозно задумайтесь над цим!
Кожний із нас хоче жити в любові, мирі, радості і добробуті, і притому хоче жити вічно. А цього досягти неможливо, не подолавши гріх і смерть.
Бог, Який створив людину і світ, так полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб спасти людину від гріха і смерті. Різдво Христове означає зішестя Сина Божого на землю і з'єднання Його Божественного життя з нашим людським життям. Святкуючи Різдво Христове, Церква хоче переконати нас, що Бог не лишає світ і кожну людину без Своєї любові і Провидіння.
Різдво Христове, або втілення Сина Божого є основною істиною, тобто одним із основних християнських догматів, спільним для всього християнського світу. Без віри у втілення Сина Божого немає християнства; і той, хто не вірує в Ісуса Христа як Сина Божого, Творця всесвіту, той не є християнином.
Цей догмат сповідав ап. Петро від імені всіх апостолів, від усієї Церкви, коли на запитання Спасителя: «А ви за кого Мене вважаєте?» — вигукнув: «Ти є Христос, Син Бога живого!» (Мф. 16,16).
Це було предметом апостольської проповіді від дня зішестя Святого Духа на апостолів. Ісус Христос є Сином Божим, Який прийняв людське єство нероздільно і незлитно. Хто не сповідує цієї істини, той є антихрист, як про це пише св. ап. Іоан Богослов.
Ісус Христос є істинний Бог і істинний чоловік, Який прийшов у світ задля спасіння людей; Він прийняв добровільні страждання і хресну смерть, воскрес, вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця, і знову прийде для останнього суду і вічного Царства.
Догмат про Христа, що рівнозначно абсолютній істині, для православ'я і в наші дні є таким же сучасним, як і в епоху Вселенських Соборів. Для православ'я є абсолютно неприйнятним мудрування деяких протестантських богословів і особливо тоталітарних сект, які вихолощують з повноти віри у Христа дорогоцінне зерно.
Віра у Христа як Сина Божого для православного християнина не є вченням у звичайному розумінні, вона — саме життя. Віра пронизує все його єство і проходить через усе його життя. З цією вірою християнин при Його Різдві страждає разом із Ним, Його хресними муками, воскресає разом з Господом і з тремтінням чекає на Його славне пришестя. Без цієї віри просто немає християнства. Деякі сучасні християни на Заході, прагнучи «онаучнити» релігію, дійшли до того, що позбавили християнство духу і вогню і зробили його нудним та нежиттєвим.
У Різдві Христовому Бог став людиною, народившись від Святого Духа і Марії Діви без плотського зачаття, і через те з'єднав у Своїй Особі Божественну і людську природи. У Своєму земному житті Він явив Божественну всемогутність через чудотворіння і Божественну мудрість як пророк і учитель. Це була істинна і досконала Людина, вільна від будь-якого гріха. Він був другим Адамом — із оновленою природою. Його покірність волі Отця Небесного була безмежна і сягала хресної смерті. Він зробив Свою волю тотожною волі Божественній і тим підніс Свою людську природу до стану найвищої духовності і безсмертя. У Своїх душевних стражданнях у Гефсіманії і тілесних — на Голгофі Він взяв на Себе весь тягар людських гріхів і тим самим, перемігши смерть, дарував нам вічне життя.
У спасінні людини виявилася творчість материнської любові Ісуса Христа. У ній Він приймає горе і скорботу людей як Свої власні і несе їх до кривавого кінця. У цьому подвигу любові проявилось щось абсолютно нове і неповторне в історії людства. У спасительному подвигу Ісуса Христа виявилась людяність людини так глибоко і так високо, що кожен може сказати: якщо є десь місце, де він може знайти умиротворення і заспокоїти свою душу, так це — у Христі Ісусі.
У подвигу любові повинна виявлятися віра християнина. Особисте спасіння — це духовне народження самого себе для вічного життя через уподібнення Христу. Через віру і любов, виявлену у добрих ділах, а також через несправедливі страждання християнин прилучається до Христа і Його спасительного подвигу і стає учасником вічного життя, заради якого народився Син Божий.
Христос приніс на землю мир, а це означає, що ми, християни, повинні жити в мирі, однодумстві у вірі й християнській любові, як діти єдиного Бога — брати і сестри у Христі. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину Україну сили зла намагаються розірвати, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте заманити себе на шляхи неправди і розбрату. Будемо завжди пам'ятати, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помислами і почуттями. Частіше порівнюйте себе з Христом і ставте себе поруч із Ним, і тоді зможете дати оцінку своїм вчинкам. І не забуваймо, що є правдивий суд Божий не тільки після смерті, а й на землі.
Щиросердно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з великим християнським святом Різдва Христового і Новим Роком! Вітаю зі святом нашого українського Президента Віктора Ющенка, Уряд, Верховну Раду та Збройні Сили України! Поздоровляю зі святом також усіх українців, які перебувають за межами України і вболівають за її долю!
У це велике свято миру і любові піднесімо хвалу Богу за всі Його благодіяння, даровані нам у минулому році і впродовж усієї історії України, і просімо Благословення Божого на подальші наші труди на благо єдиної Помісної Української Православної Церкви, на благоденственне і мирне життя України і всього українського народу, щоб ми завжди єдиними устами і єдиним серцем співали ангельську пісню: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк., 2,14).
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
