Від Різдва всі ми чекаємо дива. Хочемо, щоб нас вибачили, і самі всім прощаємо. Відчуваємо вселюдську спільність і в глибині душі віримо, що цієї ночі вода в криницях перетворюється на вино, а корови й коні можуть заговорити по-людськи. До свята прикрашаємо і свої душі, й домівки. Світлицю оздоблюємо різдвяними витинанками. Можна поселити у квартирі Дідуха і «павука» з «теремком». Звичайно, в міських умовах роздобути сніп жита нелегко, але й кілька колосків у глечику можуть замінити цей символ. Павука — 12 стрічок-гірлянд iз почергово з'єднаних соломинок та паперових кружалець — підвішують до стелі, а під ним чіпляють теремок — його «павутиння», своєрідну геометричну конструкцію з соломи. Щоб це виготовити, потрібно 12 соломин (8 довгих та 4 — трохи коротших, на поперечні смуги), з яких виготовляємо «куб». До нього підвішуємо менші кубики, прикрашаємо їх квітами з кольорового паперу. У християнських легендах пояснюється, чому не можна вбивати павука: тому що павук виткав і подарував нарожденному Ісусові сорочечку.
6 січня від ранку до першої вечірньої зорі негоже їсти. Лише малих дітей і хворих годують. Господиня готує на святу вечерю, яка майже по всій Україні називається «багата кутя», 12 пісних страв.
Цього вечора в гості, як правило, не ходять, бо свято суто родинне. Проте коли завітає гість, його слід приймати особливо тепло. Якщо когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку. На святу вечерю запрошують і душі предків, і сонце з місяцем та зірками, і самого Всевишнього. Для душ на підвіконні залишають склянку води.
Діти виглядають першу зірку. Тільки-но вона з'явиться на небі, вони повідомляють про це батькам, і господар урочисто запалює святвечірню свічку. Вогник свічки поєднує людину з Всевишнім та з іншими людьми — живими й тими, що відійшли в небуття. Уся сім'я, стоячи, проказує молитву — за живих і померлих. Тричі перехрестившись, родина розпочинає трапезу. Спершу частуються кутею. Господар тричі бере по ложці, а потім миску з кутею передає усім присутнім за столом «за сонцем» (за ходом годинникової стрілки). По вечері зі столу не прибирають, посуд не миють (щоб уночі душі частувалися), а всі ложки складають до миски з кутею.
Є гарний звичай у різдвяний час відвідувати рідню i хрещених батькiв зі святою вечерею. У великому місті влаштувати такий традиційний обхід саме у Святий вечір нелегко. Це можна зробити протягом наступного тижня. Батьки лаштують дітям торбинки для діда й баби, тітки й дядька, хрещених. Тут можуть бути кутя, узвар, пиріжки. Ці страви в кожній хаті, куди приходять діти, обмінюються на свої, а дітлахам ще дають горіхів, яблук, цукерок... Отож, прийшовши від баби до тітки, квіти роду принесуть їй уже бабусин гостинець, а дядькові — тітчин і так далі. Цей звичай ніби поєднує усіх живих родичів у спільній Святій вечері.