Галина Янченко, студентка Києво-Могилянської академії:
— Минулого року ми колядували шостого, сьомого і восьмого січня. Спочатку планували ходити лише по знайомих та вітати їх зі святом. Але коли прийшли до однієї нашої подруги, а її дома не виявилося, то ми вирішили заколядувати її сусідам. Усі люди зустрічали нас дуже приязно. Багато хто дивувався, що колядувати прийшов гурт молоді, а не двійко дітей із «кульочком». Деякі господарі дозволяли заколядувати, але просили не засівати. Це вказує на те, що люди забувають традиції, адже засівають на наступний ранок після зустрічі старого Нового року.
Наколядували ми багато, навіть вирішили відкласти на наступну Школу коляди. Хоча не це було метою. Основне — показати киянам справжні українські традиції, принести святковий настрій і довести, що колядувати — це не застаріла традиція, а жива, повносила і дуже цікава.
Марина Гарницька, студентка Київського національного університету технології та дизайну:
— Рік тому я з братом була на Кіноклубі в «Могилянці» і там побачила оголошення про набір до Школи коляди. Спочатку ми відвідували заняття, а на Різдвяні свята ходили гуртом по 6—8 осіб колядувати по квартирах біля Хрещатика. Всього таких гуртів було три, а цього року, можливо, буде більше.
Найбільшим подарунком для нас було те, що ми випадково потрапили на квартиру до Остапа Ступки. Саме ці люди на наше привітання «Христос ся рождає!» відповіли «по-канону»: «Славімо Його!». Нас і у Ступки, і в інших квартирах запрошували приходити колядувати і цього року.