Коляда iде! (Фото Укрінформ.)
Давненько вже не бачили ми під дверима двійко хлоп'ят із поліетиленовими кульочками, які клянчать: «Руб неважний, дайте долар бумажний!». Важко назвати їх «Божими вісниками», тобто колядниками. А може, цього року нарешті пощастить і після раптового дзвінка у двері почуємо гомін колядницьких дзвоників і «Нова радість стала!»?
В Україні збереглися сотні варіантів колядок про дивовижне дерево, небесні світила, казкових птахів. У християнських колядках співається про Діву Марію, Йосипа, Ісуса Христа, апостолів. Поряд iз ними діють небесні світила і дощ. Приспів колядок, як правило такий: «Святий вечір, добрий вечір!», або «Ой дай, Боже!».
Що ж треба, аби вдало заколядувати? Найперше — зібрати ватагу. Ватага обирає отамана — Звіздаря (носить Зорю, заспівує і веде «переговори» з господарями) і Міхоношу (того, хто збирає до торби дарунки). Вдягнутися колядникам можна і звичайно, хоча непогано було б роздобути старовинні свитки чи сардаки. У будь-якому разі, дівчат прикрасять великі барвисті хустки з торочками.
Колядники мають Зорю і торбу. Восьмикутна Зірка нагадує про віфлеємську зорю, яка привела колись до вертепу з нарожденним Ісусом трьох царів зі Сходу, волхвів і пастушків. Це також символ Діви Марії. Зірку можна вирізати з цупкого картону чи випиляти з фанери і оздобити кольоровим папером. А можна змайструвати з планочок або товстого дроту каркас, який обтягнути папером чи тканиною, прикрасити фольгою, китичками з кольорових ниток, ялинковим «дощиком». У центрі має бути образок Діви Марії із дитятком.
Навіть «скарбник», Міхоноша, як і решта колядників, не має права торкатися руками дарунків. Господарі самі повинні класти все одразу до торби. Торбу можна оздобити вишивкою або аплікацією, навіть розмалювати фарбами. Доречно зобразити на ній сонце, місяць і зорю або ж казкове дерево з птахами.
Гурт колядників, прийшовши до дверей будинку чи квартири, найперше співає колядку, якою викликає господаря. Коли двері відчиняють — колядники просять дозволу заколядувати. Звіздар проказує: «Благослови, Боже і Божая Мати Про Різдво Христове колядки співати!».
Господар згоджується і пускає гостей до хати, де колядники на знак пошани до святих образів і до господарів знімають шапки. Розпитавши, хто живе у цій оселі і як кого звати, величають окремими колядками господаря, господиню і всіх членів сім'ї. На слова «господар», «господиня» слід вклонятися. Ті, кого віншують, також вклоняються у відповідь.
Колядників за щире вітання неодмінно обдаровують: вони ж бо закликають щастя й добробут у хату. Самі гостоньки пильно стежать, щоб господар не скупився: у них є примовки й «погрози» — рознести ворота, перевернути хату, розвалити піч (ворота, хата, піч — символи спокою й затишку, ладу), вивести корову й викрутити їй ріг (символ достатку).
Обдарування — також обрядове: пиріжки, яблука, горіхи. Найкраще, коли господиня заздалегідь приготує пакуночки, куди покладе потроху горіхів, яблук, пиріжків, коржиків, цукерок. Щоб потім, коли вітатимуть її родину з Різдвом, не бігати з кімнати на кухню, гарячково шукаючи, чим би їх почастувати, а стояти перед гостями врочисто, як і годиться. Коли колядники скінчать віншувати усіх членів сімейства, господиня виносить гостинці й кладе їх до торби Міхоноші. Колядники дякують і йдуть далі, адже їм треба привітати ще багатьох! По закінченні обряду наколядоване ділять порівну на всіх.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
