Якщо Партія (регіонів) накаже...

      Прийнято вважати, що під Новий рік трапляються різні дива, в тому числі й політичні. Приміром, декому на межі 2006 і 2007 років закортіло піддати ревізії події кінця 2004-го, прокрутити, так би мовити, машину часу назад і заперечити давнішню (від 8 грудня 2004 року) постанову Верховної Ради про дострокове припинення повноважень членів ЦВК. Цією постановою, як пам'ятає наш читач, був відправлений у відставку тодішній очільник Центрвиборчкому Сергій Ківалов — той самий «підрахуй», що оголосив Віктора Януковича переможцем президентських виборів. Із такими настроями парламентаріям недовго «догратися» й до бажання переглянути рішення Верховного Суду про ще один тур президентських перегонів або постанову тієї ж таки ЦВК про обрання Президентом України Віктора Ющенка тощо.

      Але суть не в цьому. Поки депутати Іван Вернидубов, Василь Хара та Юрій Воропаєв (всі троє — від фракції Регіонів) пропонують відновити колишній склад ЦВК, пан Ківалов роздає коментарі з приводу свого бажання (чи небажання) вдруге очолити Центральну виборчу комісію. З одного боку, твердить Ківалов, його цілком влаштовує нинішній статус депутата Верховної Ради (теж від Партії регіонів), а також посада голови парламентського Комітету з питань правосуддя. «Мені доволі комфортно й тут. Я займаюся своєю справою і тут добре почуваюся. А там що? Там не юридична робота», — говорить він в інтерв'ю агенції «Українські новини», маючи на увазі під «там» відому всій країні будівлю ЦВК на бульварі Лесі Українки. З іншого боку, Ківалов зазначає: «У мене немає жодного бажання повертатися на роботу в Центрвиборчком. Однак хочу зазначити, що час політиків-одинаків закінчився, і якщо фракція наполягатиме, то, найімовірніше, доведеться підкоритися більшості».

      Отак законослухняний Сергій Ківалов бачить своє майбутнє. Коментуючи при цьому події 2004 року, він говорить, що «не в кращий спосіб вчинив тоді суд, який опинився під безпосереднім тиском з боку парламенту. А це вже підпадає під відповідні статті Кримінального кодексу». А все, що відбувалося тоді в країні, мало, на його думку, одну-єдину мету: «Треба було змінити не склад ЦВК, а голову ЦВК Ківалова, це ж зрозуміло», — каже він.

      При цьому Ківалов переконує, що й досі приятелює з деякими членами ЦВК. «Із 15 членів ЦВК 11 залишилися на своїх місцях. І сьогодні більша частина їх приходить до мене, радиться, спілкується, у мене з ними приятельські дружні стосунки», — говорить він.