Українець світу

      Рим, Париж, Берлін і Мюнхен, міста і містечка США надихали Святослава Гординського на вірші й картини. Він усюди проживав і творив. Громадянин світу, та й годі. Український громадянин. Його мозаїками і розписами оздоблені понад тридцять церков у різних куточках Землі, серед них — великі собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі. Мистецтвознавці зазначають, що Гординський, знаючи добре візантійсько-київську українську традиції, поєднував її з новітніми конструктивними досягненнями і зумів майстерно подати ментальність українського народу у стилістиці свого часу. Гординський був графіком, мистецтвознавцем, журналістом, редактором, перекладачем поезій з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов, видав у Львові кілька власних поетичних збірок. На основі аналогій з українським фольклором довів українське походження «Слова о полку Ігоревім». Опублікував монографії про багатьох українських художників.

      Iноземнi мови вивчив ще в дитинстві (народився в родині викладача львівської класичної гімназії професора Ярослава Гординського) і з приємністю практикував їх, удосконалюючи у різних країнах свою мистецьку майстерність. У столиці Німеччини вивчав багаті музейні збірки та відвідував Берлінську академію мистецтв і курс візантології в Українському науковому інституті. У Парижі копіював шедеври у Луврі й навчався в академії Жульєна і Модерній академії Фернана Леже. Пізніше писав: «Мене цікавили й інтригували нові форми мистецтва. Я почав поволі усвідомлювати собі, що нові форми можна добре поєднувати з мотивами українського народного мистецтва, і кілька моїх графічних праць, які я подав на французькі виставки, були успішні. Кілька місяців студії у модерній академії Леже допомогли мені остаточно скласти своє власне розуміння форми на площині, що я почав успішно застосовувати в графіці».

      Коли у 1931 році Гординський повернувся до рідного міста, то у валізах привіз картини видатних художників-парижан. А в думках і серці — прагнення докорінного оновлення українського мистецького життя. Малює, виставляється на міжнародних виставках у Римі, Берліні, Празі, а у Львові засновує з однодумцями Асоціацію незалежних українських митців і стає редактором її журналу «Мистецтво». Мимоволі ставав стрижнем українського мистецького всесвіту. За нацистської окупації згуртував близько 400 художників, видав каталог, який тривалий час був чи не єдиним енциклопедичним довідником про життя і творчість українських митців. В еміграції, у Мюнхені, знову «заврунює» українську спільноту, засновує Спілку праці українських образотворчих митців. Коли переселився до США, теж не сидів склавши руки. Він засновує «Об'єднання митців-українців Америки», організовує велетенську виставку українських митців-американців і публікує її каталог — своєрідну енциклопедію нашого малярства у Штатах. Понад 80-річним прилетів побачити вільну Україну після проголошення незалежності. Свою колекцію мистецьких творів заповів Національному музеєві у Львові.

      Кілька років тому у Львові запровадили премію імені Святослава Гординського в галузі культури і мистецтв із врученням диплома «Львівська слава». 10 листопада цього року Президент України Віктор Ющенко підписав розпорядження про створення у Львові пам'ятника Гординському впродовж 2007—2008 років. Кабінет Міністрів України у грудні цього року мав створити організаційний комітет із підготовки заходів до 100-річчя Гординського. У Києві і Львові мали відбутися виставки творів митця і науково-практичні конференції. Передбачалися створення документального фільму та введення в обіг ювілейної монети і поштової марки. Міністерство закордонних справ України за участю Української всесвітньої координаційної ради мало вивчити можливість увічнення пам'яті Святослава Гординського у державах, де він проживав. Мрії збуваються?