У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
«Помилкові» суди
17.12.2003
Народний гумор чи народні приказки інколи бувають дещо брутальними, але завжди потрапляють, що називається, в яблучко. Ну як тут не згадати «За дурною головою і ногам нема спокою», читаючи останнє повідомлення від Конституційного Суду?! Справа в тому, що Конституційний Суд визнав неконституційними низку положень Закону України «Про судоустрій», зокрема ті з них, що передбачають створення касаційних судів. Про що йдеться?
Коли в лютому 2002 року парламент приймав новий Закон «Про судоустрій», ним передбачалося створення «чотириповерхової» системи судочинства. Тобто наявність судів першої інстанції, далі — судів другої інстанції (апеляційних), судів третьої інстанції (касаційних) та Верховного Суду. Наведена схема була настільки громіздкою та чітко не виписаною, що викликала майже відразу шквал критики. Один з аргументів, який наводився противниками нового закону, полягав у тому, що на створення ще однієї ланки правосуддя — касаційних судів — у держави елементарно не вистачатиме грошей. І все ж даний закон, як уже було сказано, чинний ще з початку минулого року.
Ясна річ, що за час, який минув з моменту його прийняття, ніякі касаційні суди створені не були. Ба, навіть більше, у проекті нового Кримінально-процесуального кодексу (детально розглянутому «УМ») згадується у кращому випадку «касаційна палата» при апеляційному суді, а не автономно існуючий касаційний суд. На практиці це означатиме, примітивно кажучи, лише те, що один і той самий суддя до обіду може виступити в іпостасі судді апеляційного суду, а після обіду — вже у ролі судді суду касаційного, будучи самим собі начальником чи куратором. Звісно, ми дещо утрируємо дану ситуацію, але інакше, як з іронією, ставитися до практичного запровадження Закону «Про судоустрій» просто неможливо.
Утім, повертаючись до суду Конституційного. Своїм рішенням цей орган визнав такими, що не відповідають Основному закону країни, положення про створення касаційних судів, їхній склад, повноваження, строки запровадження тощо. Свій вердикт Конституційний Суд проголосив у вівторок. Як відомо, рішення КСУ є такими, що обговоренню не підлягають. І все ж одне-єдине питання насамкінець: чи не варто було творцям закону дослухатися-таки до думки своїх опонентів? Бо тепер незрозуміло, під яким кутом зору слід розглядати Закон «Про судоустрій» зразка 2002 року і як бути з його базовими принципами? Чи, може, законотворцям слід якомога скоріше сідати за написання нового закону?
