Медведько i Ко образились

23.12.2006
Медведько i Ко образились

Слідчим на Подолі важко працювати з таким керівництвом Різницької. (Фото автора.)

      Невдоволення слабкістю, заполітизованістю та недієздатністю керівництва Генпрокуратури сягає критичної межі. Можна згадати чимало «загальмованих» на Різницькій резонансних справ та спроби «відбілення» одіозних фігур кучмістів, що тривалий час породжувало конфліктні ситуації між керівництвом МВС часів Луценка та ГПУ Медведька, звинувачення у виконанні політичного замовлення на адресу Генпрокурора i його заступників від міністра оборони Анатолія Гриценка тощо.

      Мало цього, на минулому тижні Президент Віктор Ющенко відверто заявив про слабкість і недієздатність Генеральної прокуратури в існуючому кадровому складі. Щоправда, глава держави додав, що згідно з конституційними змінами, компетенція Президента в кадровому питанні щодо ГПУ радикально зменшена, тому, на його думку, компетентніше в цьому питанні може діяти парламентська більшість.

      Нагадаємо, що, відповідно до вітчизняного законодавства, Президент може внести до Верховної Ради подання про звільнення Генпрокурора, а далі слово за нардепами. Щодо заступників Генпрокурора, то їх призначає i звільняє лише керівник ГПУ. Не дивно, що слідом за одіозним донеччанином Ренатом Кузьміним заступником Генпрокурора на цьому тижні став ще один «кадр» із Донбасу Віктор Пшонка, який уже обіймав цю посаду в буремному 2004 році.

      Але ситуація, що склалася на Різницькій, обурює не лише патріотично налаштований політикум та чесних силовиків. Свою позицію днями заявила й громадськість із впливових юридичних кіл. Як повідомляла «УМ», у середу Київське юридичне товариство звинуватило Генпрокуратуру в обслуговуванні інтересів олігархів і закликало Президента Віктора Ющенка якнайшвидше внести до Верховної Ради подання про звільнення Олександра Медведька з посади Генпрокурора. А далі, як Бог дасть, чи то пак, як парламентарії кнопки натиснуть... Голова товариства Олег Березюк вважає, що «нинішня ситуація безкарності та вседозволеності мафіозних, реваншистських, антиукраїнських сил склалася через загрозливий стан правоохоронної системи держави, особливе місце в якій займає прокуратура, що наділена надзвичайно широкими повноваженнями».

      «Генеральна прокуратура нині перетворилася на орган обслуговування наймогутнішого мафіозно-олігархічного клану, чим сприяє повзучому державному перевороту й розгулу криміналітету. Зловживання владою і службовим становищем посадовцями Генпрокуратури стали системними і демонстративними», — додає відомий політв'язень та колишній нардеп Степан Хмара.

      Утім, відчуваючи це «затишшя перед бурею», на Різницькій вирішили сказати своє «я» на шквал критики й обвинувачень. Щоправда, приховано й ледь не з хлоп’ячою образою. Так, позавчора відкритий лист Президенту направила так звана Українська асоціація прокурорів — громадська організація, повністю підконтрольна керівництву ГПУ, тим більше що її президентом є один із заступників Медведька Олександр Шинальський, а чимало інших керівників Різницької числяться членами виконавчого комітету асоціації. Але пiд відкритим листом ні пан Шинальський, ні пан Винокуров, ні пан Шокін не підписалися. Але під гарною вивіскою «Українська асоціація прокурорів» прохають Президента Віктора Ющенка вжити негайних заходів до припинення «брутального тиску на органи прокуратури України та припинення спроб втягнення прокурорів у вирішення політичних суперечок».

      Отакої! Критику Президента щодо розслідування резонансних справ, у тому числі й щодо отруєння Віктора Ющенка у вересні 2004 року, чутливі керманичі ГПУ сприйняли за «публічне надання вказівок із боку гаранта Конституції про хід розслідування кримінальних справ». У листі члени асоціації, звісно ж, у кращих «совкових» традиціях надають підтримку пану Медведьку, мовляв, цей правдоборець є «незручним» для Банкової Генпрокурором... Завершується ж лист узагалі «дитячими» образами: мовляв, на День міліції Президент нагородив держвідзнаками та вищими званнями правоохоронців, а от сумлінних працівників ГПУ за тиждень до цього, у день професійного свята прокурорів 1 грудня, — ні. Анонімні автори відкритого листа пишуть, що саме цей «прояв зневаги став останньою краплею», яка переповнила чашу їхнього терпіння. Й вони одразу схопилися за авторучки...

 

ДО РЕЧІ

      Про заполітизованість керівництва ГПУ заявляє й чимало слідчих. Ще не вщух резонансний скандал навколо персони принципового слідчого з особливо важливих справ ГПУ Галини Климович, яка два місяці тому заявила, що академік i головний лікар однієї з елітних столичних лікарень, заарештований нею за підозрою в замовленні вбивства правоохоронця, завдяки своїм зв'язкам із керівниками з Різницької майже «відбілився». Схема проста: у пані Климович за особистим розпорядженням Генпрокурора Медведька забрали цю кримінальну справу й передали зговірливому слідчому. За сенсаційною заявою слідчої у Комітеті ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності навіть постановили створити тимчасову слідчу комісію, але результати її роботи поки не відомі.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>