ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Віктор Ющенко, Президент

— про найбільше розчарування 2006 року:

      — Універсал національної єдності. Складається враження, що багато позицій, навколо яких могло б сформуватися порозуміння (насамперед політичної еліти), багато цих моментів тікають, як вода в пісок...

(«Українська правда»)

Юрій Луценко, екс-міністр внутрішніх справ

— про те, чи не бажає він балотуватися в президенти:

      — Я хочу сформувати рух, який вийде за рамки «помаранчево-синього» протистояння. Я занадто багато сил віддав на Майдані, щоб міняти цього Президента на якогось іншого. Тому на цей момент — і, сподіваюсь, на багато років наперед — у мене нема президентських амбіцій, тим більше супроти Віктора Андрійовича Ющенка. Якому я хочу допомогти, бо народ делегував йому невелику владу і страшну відповідальність.

(«Українська правда»)

Леонід Кучма, екс-Президент

— про своє ставлення до політики його наступників:

      — Да, ми нє должни отказиваться от європєйского вибора, но давайтє прєкратім декларіровать! Давайтє пєрєстанєм пєрєд народом етой конфєткой, как пєрєд ребьонком маленькім... Ми ж всьо обманиваєм iх... Давайтє опустімся на зємлю — болєє реальниє єсть проєкти! Почему ми отбрасиваєм ЄЕП?! ...Нада остановіться. І когда такая возможность била — протянуть друг другу рукі. А то куда ж ми дойдьом? Протянєм ноги!

(«5-й канал»)

Євген Червоненко, Глава Запорізької ОДА

— про сварку «помаранчевих»:

      — Я скажу лиху річ: не треба було, мабуть, звільняти Тимошенко тоді, у вересні минулого року. Так, я як менеджер був проти елементів соціалізму і методів ручного управління економікою, проти її політичних і владних амбіцій. Коли вона виходила з останнього засідання нашого Кабміну, кинула: «Я йду, але під останками загинуть усі». Зупинити цей процес уже було неможливо. Але, якби мене запитали, щоб я змiнив (...), я відповів би: до останнього шукав би шляхи консенсусу з Юлею, щоб не руйнувати «помаранчеву» команду.

(«Фокус»)

Микола Азаров, перший віце-прем'єр і міністр фінансів

— про своє ставлення до закидів парламентської опозиції на адресу підготовленого ним держбюджету:

      — ...Не буде прийнятий Державний бюджет на 2007 рік — по-перше, не збільшиться прожитковий мінімум для непрацездатних. По-друге, не буде здійснено виплати біля 2 мільйонів дітям війни, доплати до пенсій на загальну суму 430 мільйонів. (...) Шановні народні депутати, я звертаюся до вас, звертаюся до Президента України. Не можна бути   безвідповідальними перед своїми людьми! Тому я призиваю вас... (шум у залі). Да пашлі ви!.. Для вас це ігри, а для мене — все моє життя!

(www.rada.gov.ua)

Владислав Лук'янов, народний депутат від Партії регіонів

— про те, хто був із ним у компанії депутатів, які брали участь у бійці в Кабміні й силою не пускали Бориса Тарасюка на засідання уряду:

      — Юра Мірошниченко був, Сергій був... Я прізвищ не хочу називати, а то, знаєте, як буває: ім'я знаєш, а прізвище можеш поплутати. Не хочу вам неточну інформацію давати.

(«Главред»)