Усі ми маємо бодай приблизне уявлення того, що таке «театр абсурду». А от визначення «абсурд театру» для нашої дійсності є стовідсотковою новинкою. Проте саме так і можна назвати ситуацію, що склалася навколо майбутнього театру на Троєщині. Парадокс заслуговує на верхні щаблі рейтингу людської глупоти: театр є частиною плану забудови району, затвердженого містом ще наприкінці вісімдесятих минулого століття, за нього виступає міська влада, яка виділяє для його будівництва кошти, але мешканці про майбутній осередок культури в їхньому районі не хочуть навіть чути. Громадські слухання, що відбулися в жовтні, прогнозованим народним благословенням цієї благородної ідеї так і не завершилися. Сьогодні — друга частина сеансу самоусвідомлення троєщинців своєї належності до культурної нації. Громадські слухання-2 проходитимуть одночасно у середніх школах №№ 119, 250, 294 (початок — о 19:00). «Хочемо залучити до розмови якнайбільше мешканців району, а не лише жителів будинків, прилеглих до відведеної для театру території», — пояснює такий маневр режисер Дмитро Богомазов, який має очолити цей багатостраждальний театр. Сам він разом з автором проекту, архітектором Владиславом Казимирським, планує побувати на всіх трьох дискусійних майданчиках і не залишити наодинці зі своїми сумнівами жодного небайдужого троєщинця.

Взагалі-то мірилом читацького ідіотизму є враження про книжку, навіяне обкладинкою. Видавці прекрасно розуміються на читацькому ідіотизмові, тож завжди дбають про привабливість художнього оформлення. Кажуть, що це часто спрацьовує.