Підписуючи Постанову №1674/2006п, Віктор Янукович, очевидно, з вдячністю згадував численні благодіяння комуністів, даровані його рідному православ'ю. Невідомо достеменно, чому Кабмін вирішив призначити виконуючим обов'язки голови Державного комітету України у справах національностей та релігій саме поборника марксизму Георгія Попова. Не зовсім логічним виглядає і повернення «дореволюційного» статусу комітетові, що має контролювати релігії в Україні. Адже серед аргументів на користь «занурення в помаранчеву Лету» такого державного органу були — систематична державна підтримка лише вибраних конфесій (скажімо, УПЦ МП) й упереджене ставлення до інших, маніпулювання свідомістю віруючих виборців напередодні президентських виборів-2004 (передусім оприлюднення фальшивих заяв), відсутність реакції на незаконну політичну агітацію московських батюшок. Пригадується, у лютому 2005-го Президент, заявляючи про намір ліквідувати Держкомрелігій, пообіцяв, що тепер «влада буде працювати відкрито з кожною релігією» і що не ставить за мету створювати спеціальні перешкоди для тiєї чи іншої віри або Церкви. У травні-серпні 2005 року Кабмін трансформував комітет у Державний департамент у справах релігій як урядовий орган державного управління у складі Міністерства юстиції України.