Після лезгинки
Позаяк запросила грузинського лідера «Наша Україна», і коло його зустрічей окреслене було винятково опозиційними ватажками (спільна прес-конференція з Віктором Ющенком, підписання угоди про співпрацю між «НУ» та «Єдиним національним рухом» Грузії, пізній суботній ланч з Тимошенко, Ющенком та Морозом), появу Саакашвілі наш загал сприйняв як «обмін революційним досвідом». Політична Україна ще зовсім недавно так палко обговорювала уроки Грузії для себе, так натхненно моделювала в уяві майбутню зміну влади за тбіліськими лекалами, що візит Михайла Саакашвілі й не міг би сприйнятися інакше, ніж як революційний месидж, як візит-натяк, візит-символ.
У будь-якому разі Саакашвілі приємно вразив українців. Хоча б тим, що старанно намагався час від часу говорити українською мовою.