Позавчора в реанімаційному шпиталі столиці Чилі — Сантьяго на 92-му році життя помер колишній диктатор цієї країни генерал Аугусто Піночет. Тиждень тому він переніс інфаркт. Повідомлення про його смерть викликало у світі змішані почуття, а в Чилі — масові заворушення противників і прибічників диктатора. Вважають, що за роки правління Піночета (1973—1990) очолювана ним військова хунта винищила понад три тисячі противників режиму, через в'язниці, концтабори та тортури пройшли 28 тисяч осіб, а приблизно 300 тисяч чилійців змушені були шукати порятунку в еміграції. Вже після відходу диктатора від влади йому та членам його родини багаторазово висувалися звинувачення у фінансових злочинах: униканні сплати податків, розкраданні державних коштів та відмиванні приблизно 28 млн. доларів на рахунках у закордонних банках.
Варто зазначити, що після військового перевороту та повалення законної влади на чолі з президентом Сальвадором Альєнде хунта запровадила державну керовану економіку і досягла високих темпів економічного зростання. Тому частині чилійців, яким було байдуже до ідеології та репресій над іншими, забезпечене життя за диктатури подобалося. Отже, в країні не бракувало і не бракує людей, які вважають Піночета національним героєм.
Сутички між прибічниками та противниками Піночета розгорнулися не лише в Сантьяго, а й в інших містах. На вулицях столиці виросли барикади. Знищено приміщення двох банків. У ніч із неділі на понеділок відбулися сутички демонстрантів з поліцією, яка застосувала водні гармати та сльозогінний газ, повідомляє агенція «Ассошіейтед пресс». За повідомленням влади, поранення отримали 23 поліцейських. Про кількість поранених та заарештованих демонстрантів не повідомляють.
У зв'язку з можливими заворушеннями під час поховання диктатора, яке відбудеться сьогодні, генералу не будуть віддавати почесті як колишньому главі держави, але віддадуть належне його військовим заслугам. Таке рішення прийняте на надзвичайному засіданні кабінету міністрів, скликаному президентом Чилі Мішель Бачелет, яка сама є жертвою диктатури Піночета. Офіційна міжнародна реакція на смерть колишнього диктатора також неоднозначна. «Диктаторське правління Аугусто Піночета — це один із найважчих моментів в історії Чилі. Наші думки сьогодні — з жертвами піночетівської диктатури та їхніми близькими», — заявив представник Білого дому Тоні Фратто. США не надіслали жодного співчуття родині померлого. Таке співчуття надійшло наразі лише від колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер.
ДОВІДКА «УМ»
Аугусто Піночет Угарте народився 25 листопада 1915 року в місті Вальпараїсо в родині портового службовця французького походження. Він був старшим із шести дітей. Закінчив військове училище і надалі швидко просувався вгору щаблями військової кар'єри. Зокрема, був членом військової місії у США, 1969 року став бригадним генералом. У листопаді 1972 року президент Альєнде призначив його командувати сухопутними військами. Попри високу довіру президента, Піночет зрадив його. Очолений ним військовий переворот 1973 року був добре спланованою військовою операцією — на штурм президентського палацу пішли авіація, артилерія та піхота. Все вказувало на те, що ця операція відбулася не без підтримки ЦРУ, оскільки США були дуже невдоволені президентом-соціалістом і побоювалися появи в Латинській Америці «другої Куби». Режим Піночета неодноразово засуджувався ООН та міжнародними правозахисними організаціями. Наприкінці 80-х років хунта під міжнародним тиском почала проводити демократичні реформи, в результаті яких на референдумі в жовтні 1988 року народ відмовив Піночету в праві балотуватися на наступний термін після закінчення його повноважень у березні 1990 року. На президентських виборах у грудні 1989 року переміг лідер опозиції Патрісіо Ейлвін.
Але це не означало кінця ери Піночета, оскільки генерал зберіг за собою посаду командуючого сухопутними військами та активно впливав на політичне життя країни як довічний сенатор. Піночет активно відсікав будь-які спроби судового розслідування злочинів хунти до березня 1998 року, коли його заарештували під час візиту до Лондона за ордером, який видав іспанський суддя Балтасар Гарсон. Екс-диктатор пробув під арештом у Великій Британії до березня 2000 року. Британія впродовж цього часу так і не виконала вимогу Іспанії про екстрадицію Піночета. Після повернення на батьківщину суд позбавив його довічного сенаторського імунітету, і відтоді Піночет до самої смерті спілкувався із судами: на нього було подано більше 200 судових позовів.