«Гусарський» безмір

      Минулої п'ятниці суддя військового суду Черкаського гарнізону оголосив вирок майору Миколі Вєннікову. Нагадаємо, 6 серпня він підійшов ззаду впритул до свого підлеглого, рядового Руслана Пащенка, і вистрелив йому з пістолета в потилицю. Вбивцю засуджено до 13 років позбавлення волі. Як відомо, одна з найгучніших за останні місяці армійських НП трапилася у військовій частині, розквартированій у селі Селещина Машівського району, що на Полтавщині. Мешканцем її обласного центру був і загиблий солдат. Тож слідство вели фахівці військової прокуратури Полтавського гарнізону, судові слухання також максимально наблизили до потерпілих і свідків — засідання військового суду цього разу відбувалися в приміщенні Октябрського райсуду Полтави.

      Швидкоплинність досудового та судового слідства пояснюється передусім очевидністю обставин злочину. Як заперечувати чи піддавати сумніву те, що відбувалося на очах інших військовослужбовців? Нетверезий майор, який того недільного дня був черговим по частині й за службовим обов'язком відповідав за порядок (!) у ній та зберігання зброї, дріб'язкова зачіпка для конфлікту під час солдатського відпочинку за переглядом фільмів і — фатальний постріл...

      Тож не менш жахливими за сам злочин виявилися передумови для його скоєння. В суді свідки вкотре підтверджували: майор Вєнніков нерідко ніс службу напідпитку. Причому не цурався «заправлятися» алкоголем навіть на робочому місці. Звичним для нього став і п'яний кураж із табельною зброєю. Кажуть, доходило навіть до імітації розстрілів. За ті грішки йому неодноразово оголошували догани. Про їхню «дієвість» чи не найкрасномовніше свідчить такий факт: у день убивства нетверезий офіцер двічі виймав пістолет із кобури, пересмикував затвор, знімав із запобіжника і підкидав заряджену «іграшку», приставляв її собі до скроні...

      До речі, після скоєного вбивства майор Вєнніков почав використовувати згадані «витівки» зі зброєю як один із найголовніших аргументів для... власного захисту. Мовляв, ніякого умислу на вбивство рядового Пащенка в нього не було — лише необережно поводився зі зброєю. Бо ж має таку «гусарську» вдачу. І взагалі, як пояснював журналістам із посмішкою в залі суду, його улюблений військовослужбовець — знаменитий гусар Денис Давидов, тож і «вьол сєбя так»...

      А потім, уже після оголошення вироку, запевнив, що неодмінно оскаржуватиме його задля перекваліфікації власних дій зі статті 115 Кримінального кодексу (саме її разом з іншою, яка передбачає відповідальність за порушення статутних правил внутрішньої служби, інкримінували офіцеру слідство та суд) на статтю 414. Для непосвячених нагадаємо, що частина 1 статті 115 визнає покарання за умисне вбивство без обтяжуючих обставин — від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі. А в статті 414 ідеться лише про порушення правил поводження зі зброєю. Така «необережність» навіть у тому випадку, якщо вона спричинила смерть однієї особи, карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

      За таких обставин дещо театрально виглядало «щире каяття» вбивці, котрий у своєму останньому слові на колінах просив прощення у батьків Руслана та тепер уже колишніх колег по службі. Чи оскаржуватимуть вирок найближчі родичі загиблого солдата, котрі раніше вимагали довічного ув'язнення майора? За словами батька Руслана, йому і дружині треба ще «трохи прийти в себе» й осмислити адекватність покарання. Хоча він «у принципі вироком задоволений, оскільки «очікував гіршого». А от від вимог притягти до кримінальної відповідальності й командира військової частини, в якій панував такий «гусарський» безмір, згорьовані батьки Руслана Пащенка відмовлятися не збираються.