Дівчат за викликом проститутками відкрито називають лише в інтернеті, в газетах оголошень вони «гувернантки». (Фото Івана ЛЕОНОВА.)
Попит, як відомо, народжує пропозицію, а одна з найдавніших професій, якою називають проституцію, недарма вважається третім за прибутковістю тіньовим бізнесом після торгівлі зброєю й наркотиками. Тож коли йдеться про доходи від цього «бізнесу», стає зрозуміло, чому завжди знаходяться люди, які намагаються перетворити попит на послуги «жриць любові» у дзвінку монету.
З недавнього часу на сторінках газет «РІО», «Афіша», решти видань такого штибу в розділах «Пропоную роботу» почали з'являтися оголошення на кшталт «Високооплачувана робота для дівчат, з/п від...» і далі — немаленька сума в національній валюті або доларах США. Трохи нижче — телефон для тих, кого зацікавила пропозиція. Дівчатам, які телефонували за оголошенням, жіночий голос повідомляв адресу, де чекав потенційний «роботодавець». Місцем зустрічі зазвичай слугувала приватна квартира зі «свіжим» євроремонтом, обставлена пристойними меблями. Під час зустрічі пані, яка представлялася «диспетчером» (а по суті була звідницею), пояснювала новоприбулим дівчатам специфіку роботи. Йшлося, звісно ж, про «надання за винагороду послуг сексуального характеру». Багато гарненьких безробітних погоджувалися з таким видом заробітку й залишалися у «справі» досить довго...
Умови роботи зводилися до того, що диспетчер, одержавши від клієнта замовлення на приїзд повії, відправляла з водієм «фірми» (зазвичай ним був постійний таксист, який прекрасно знав, кого й навіщо він везе) замовлену кількість «трудівниць ліжка» за адресою клієнта. Фраза «із правом вибору» означала, що путан повинно бути більше зазначеної кількості, аби клієнт міг з них вибрати когось на свій смак. Зазвичай, вартість години такої «роботи» коштувала від 50 до 80 доларів США (в залежності від виду та якості наданих послуг). Розрахунок проводився відразу після приїзду дівиць на місце, а гроші задля уникнення непорозумінь (наприклад, відмови платити) передавалися або водієві, або повіям, що поверталися до «офісу».
Там, де обертаються великі суми грошей, ієрархія й дисципліна завжди були жорсткими. 40 відсотків від заробленої в ліжку суми після повернення від замовника отримувала путана. Диспетчер залишала собі 60 відсотків виручки, з яких вона сплачувала за орендовану квартиру та комунальні платежі, а решту грошей передавала власникові мережі подібних квартир.
У випадку, про який iтиметься далі, мережа складалася із трьох квартир, одна з яких розташовувалася на Подолі, друга — у Голосіївському районі, а третя — на лівому березі Києва. Всі «диспетчери» з цих «точок» підтримують між собою зв'язок та у випадку потреби «підстраховують» колег — направляють на виклик за розташованою неподалік адресою своїх «співробітниць». Така от «наукова організація праці»...
Починаючи із червня цього року, співробітники Київського обласного Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, почали отримувати інформацію про те, що в місті Вишневому Києво-Святошинського району (конкретніше — в одній з місцевих саун), можна без проблем попаритися в компанії дівчат, не дуже обтяжених моральними принципами. Під час перевірки оперативники встановили весь кримінальний «ланцюжок» — від одержання замовлення до розрахунку за надані послуги. Річ у тім, що підняти в такий спосіб «рейтинг» власного закладу спало на думку місцевому банщикові Сергію В. За попередньою домовленістю з «диспетчером» однієї з «фірм» він, за бажанням клієнта, міг організувати тому зустріч iз повією. Природно, не безплатно, а за десятку «баксів», яку вираховував із секс-гонорару кожної дівчини у п'ятдесят доларів. При цьому клієнтам лазні він називав іншу ціну — 60 «баксів», отримуючи з відвідувачів ще по десять у.о. Жваву торгівлю припинило лише порушення щодо заповзятливого банщика кримінальної справи. Цікаво, що навіть тоді, коли оперативники ретельно збирали докази злочинної діяльності громадянина В. і велося слідство, працівник сфери послуг не припиняв свій прибутковий «бізнес», за що поплатився порушенням другої кримінальної справи.
Перш за все, правоохоронцям необхідно було встановити, звідки саме у Вишневе приїжджали путани. Перевірка зв'язків затриманих повій вивела міліціонерів на одну зі столичних квартир на Подолі. Після декількох днів спостережень за квартирою виявилося, що вона має шалений успіх у чоловіків. У будь-яку годину дня й ночі туди заходили та виходили до двох десятків чоловік на добу. Підозрюючи, що господарі не будуть раді їх візитові, працівники міліції взяли з собою «на адресу» одну із затриманих повій, поставили її перед дверним «вічком», а коли двері відчинилися — увійшли. «На точці» вдалося затримати «диспетчера», водія, який розвозив повій, та кількох путан. Під час огляду приватного борделю був вилучений ще й блокнот з адресами та телефонами постійних клієнтів, а також мобільний телефон з номером, зазначеним у газетних оголошеннях про надання послуг гувернанток. Цей телефон, до речі, є одним з головних речових доказів при розслідуванні кримінальної справи за фактом звідництва.
Але й тут не обійшлося без курйозів. Адже невдовзі з'ясувалося, що вилучений телефон... справно працює! Перевірили — опечатаний апарат із SIM-карткою лежить у сейфі. Коли оперативники почали розбиратися в ситуації, то виявилося, що номер телефону — контрактний, а один з поки що невстановлених власників мережі підпільних борделів звернувся до сервісного центру з заявою про зникнення телефону й відновив нібито «загублений» номер. Адже багато постійних клієнтів його знали, та й реклама «фірми» була оплачена ледь не на півроку наперед...
Оперуповноважений Київського облуправління з боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Сергій розповідає, що за три роки роботи у службі йому доводилося спілкуватися з різним контингентом: вік повій — від 13 до 45 років, це й школярки, й заміжні жінки, деякі з них навіть мають кількох дітей. Іноді доходило до курйозів. Мати й дочка, відомі серед путан під прізвиськом «Одеса», стояли поруч на трасі до того моменту, поки дочка не завагітніла й не подарувала мамі онука. Після цього новоспечена бабуся сиділа вдома й разом iз новонародженим онуком чекала маму з «роботи»...
«Географія» проституції теж представлена широко — схід і захід України, трохи менше мешканок Півдня (переважають кримчанки). Водночас, за спостереженнями Сергія, серед «жриць любові» досить мало киянок та мешканок столичного регіону — позначаються відносна відсутність безробіття й порівняно високі зарплати. Головна причина приходу на «панель» — безгрошів'я, однак молодше покоління повій серед причин усе частіше називає постійну пиятику батьків удома, побиття, недвозначне чіпляння вітчима або ж просто бажання «змінити обстановку»...
Основна проблема у нашої «поліції моралі» та ж сама, що й в іншої частини колег-міліціонерів — слабке матеріально-технічне забезпечення. На всю службу — три автомобілі (два службових і один приватний). Марки й номери цих машин повії, що стоять на Кільцевій, та їхні сутенери вже знають напам'ять, отож, тільки-но вгледівши їх, моментально зникають. Та й зв'язок між співробітниками «ліжкового бізнесу» налагоджений відмінно — аж до радіостанцій та мобільних телефонів. Не встигають міліціонери від'їхати пару кілометрів від місця зустрічі, що не відбулася, як одержують повідомлення про те, що за їхньою спиною знову розгорнулася «виставка».
До речі, Сергій розповів, що за один рейд співробітникам Управління доводиться затримувати від п'ятнадцяти до тридцяти «жриць любові», при цьому дані всіх «новеньких» заносять до спеціальної пошукової системи-картотеки «Атлас». Однак одна з головних проблем боротьби з проституцією полягає в тому, що більшість статей Кримінального кодексу, якi регламентують відносини у сфері суспільної моралі, практично не працює, а кримінальна відповідальність за заняття проституцією взагалі скасована. Тепер путани, яких затримували навіть кілька разів підряд, відбуваються адміністративними протоколами та сміховинно малими штрафами: затриману вперше повію можуть просто попередити, а можуть й оштрафувати на суму від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Iдеться про суму від 85 до 170 гривень, тож зрозуміло, що таким штрафом повію не налякати. І поки в суспільстві обговорюються аргументи «за» та «проти» легалізації проституції, будь-який громадянин України може зателефонувати за вказаним в оголошенні номером телефону й почути приємний жіночий голос: «Бажаєте познайомитися з гарними дівчатами? Перша година спілкування — 50 доларів, наступні — по 30»...
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
