У четвер на розі Олександровського проспекту і вулиці Успенської облцентру постав перший на півдні України пам'ятник великому письменникові і мислителеві Івановi Франку. В урочистій церемонії взяли участь письменник Дмитро Павличко, в.о. міського голови Одеси Анатолій Ворохаєв, інші представники влади і громадськості. Як наголосив глава облдержадміністрації Іван Плачков, «про геніального поета Івана Франка одеситам нагадують однойменна вулиця і міська бібліотека, названа на його честь». Франко бував у причорноморському місті на схилі віку, лікувався від паралічу рук на курорті Куяльник. До речі, за свідченням очевидців, уже через тиждень після початку процедур на «болотах Ланжерона» зміг ворушити пальцями лівої руки. Іван Франко жив у місцевому готелі «Версаль», на вул. Грецькій, 42. На жаль, через пізнішу забудову поряд із будинком, де бував поет, встановити монумент не вдалося.
Автори статуї Микита і Борис Румянцеви відтворили бронзовий образ поета-громадянина в молоді роки — у сорочці-вишиванці, піджаку, з накинутим на плече пальтом. Висота пам'ятника без постаменту — 3,2 метра. «Ми прагнули, — зауважив скульптор Микита Румянцев, — створити фігуру Франка ніби висічену з каменю, яким поет залишився в народній пам'яті».
Не зайве водночас нагадати й прикрі перипетії, що супроводжували спорудження монумента великому Каменяреві, який мав бути встановлений ще 27 серпня, у день його народження, згідно з пунктом 15 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо підготовки і святкування 150-річчя з дня народження Івана Франка». Спершу відкриття монумента перенесли на 2 вересня, в День міста, проте напередодні несподівано з'ясувалося, що через фінансові труднощі замість бронзового пам'ятника на постаменті хочуть встановити його гіпсову копію, пофарбовану під бронзу. І лише пізніше планувалося замінити гіпсову статую на металеву...
Що стосується використання заздалегідь виділених Кабміном України цільових коштів (700 тисяч гривень) на увічнення пам'яті Каменяра, то з'ясувалося, що обласне керівництво спрямувало їх на вирішення соціально-житлових проблем одного з південних районів Одещини. І лише втручання секретаріату Президента України зупинило свавілля місцевих чиновників.